РОЗДІЛ 2
АКТИВНЕ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА
ЕКСПЕКТАЦІЙ
2.1. Формування навичок психолога-практика з врахуванням феномена експектацій в
професійній діяльності на основі аналізу емпіричного матеріалу
Доцільно розглянути декілька варіантів вирішення даної проблеми. Перш ніж
перейти безпосередньо до проблеми експектацій, слід зазначити, що професійні
уміння та навички психолога-практика існувати без розвинутих умінь
прогнозування, передбачень, висування гіпотез, тобто експектацій взагалі не
можуть. Особливо у випадку глибиннопсихологічної психокорекції, в якій
переважає процесуальна психодіагностика з притаманною їй порційністю та
багаторівневістю процесу.
Емпіричною моделлю для аналізу навичок майбутнього психолога-практика виступає
“Психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків” слухачки Г. факультету
післядипломної освіти, за спеціальністю “Практична психологія”. Проаналізуємо
один з важливих моментів, який торкається значимості розвитку у психолога
відчуття реальності, що дозволить нівеліювати його ідеалізовані очікування,
тобто самоекспектації на підтвердження значимості “Я”. Наявність відступу від
реальності фактично засвідчує професійну непридатність психолога до практичної
роботи, яка передбачає адекватне сприйняття плинного моменту в ситуації “тут і
зараз”. Не можна навіть сподіватися на реалістичність прогнозування
психокорекційного процесу та досягнення його успіхів за умови існування
стабільної тенденції – відступу від реальності. Ми не вдаємося до аналізу
причин, завдяки яким така ситуація виникає у суб’єкта, це не стосується теми
параграфа, а, швидше, будемо намагатися виявити сам факт відступу від
реальності та його зв’язок із психікою загалом.
Візьмемо для ілюстрації аналіз рисунків, виконаних автором у двох варіантах:
“Я-реальне”, “Я-ідеальне” (рис. Б.2, рис. Б.4). Для обох варіантів малюнків
спільним є відрив від реальності та тенденція до ідеалізації образу “Я”:
реальний та ідеальний образи близькі один до одного.
Для такого психолога практична робота буде ускладнена тим, що це може
підштовхувнути клієнта до подібного ідеалізованого образу “Я”. Крім того,
“зайнятість образів” один одним (рис. Б.4) не дозволить адекватно та повноцінно
сприймати проблеми клієнта. Це ж саме підтверджують і образи на рис. Б.2:
погляд, який зайнятий власними проблемами. Дані два варіанта рисунків вказують
на наявність у їх автора двох планів особистості: дорослий (рис. Б.2) та
інфантильний (рис. Б.4, рис. Б.25, рис. Б.26). Тому у досліджуваного автора
можна передбачати подвійний відступ від реальності: від дитини до дорослого, а
далі - до ідеалу “Я”, овіяного святістю та величчю. Якщо ідеал образу “Я”
психолога вибудовується на ілюзорному підґрунті, то сподіватися на успіх
адекватного прогнозування (вибудови експектацій) в професійній діяльності не
доводиться.
Про стабілізовані інфантильні тенденції свідчить також рис. Б.3 та рис. Б.5, що
теж ускладнює експектації, адже адекватно бачити реальність із закритої
шкаралупи нелегко (рис. Б.5). Могли б бути заперечення, бо тема на рис. Б.5
відноситься до минулого, проте це спростовується рисунком, що відображає
звичайний день – “дзига” та “зайчик” (рис. Б.7). Це підтверджується також і
рисунком “Мої бажання” (рис. Б.11), на якому зображено маленьке пташеня у
хмаринках та відступ від реальності – хмаринки.
Певну незрілість майбутнього психолога, її залежність від “біди” (скрите
прагнення до неї) засвідчує рис. Б.25. Малюнок вказує на притуплення
соціально-перцептивного бачення у випадку відчуття біди, прогнозування її. Якщо
це не буде відкоректовано, то можна думати, що такий психолог-практик буде
відчувати труднощі в наданні допомоги іншим людям у випадку їх наближення до
біди.
Емпіричний матеріал переконує, що експектації є тим феноменом, який не лежить
на поверхні психічних проявів суб’єкта та його малюнкової продукції. Проте
емпіричний матеріал дозволяє стверджувати, що оптимізація експектацій у
психолога-практика залежить від проходження ним курсу психокорекції, який в
змозі виявити: рівень соціально-перцептивного інтелекту; розвиток рефлексивних
знань та здібностей; дозволяє здійснити глибинно-психологічне пізнання, що
виявляє особливості внутрішніх суперечностей. У автора малюнків Г., виявилась
суперечність між прагненням до високого ідеалу і непереборними тенденціями
інфантильної поведінки. Тому це знайшло свій вияв між тенденцією “вгору” (в
напрямі реалізації власного ідеалу) і тенденцією повернення до раннього
дитинства. Особливо значимим для автора виявився той період, коли була ідилія
стосунків з батьком. Зазначене вище зумовлює амбівалентність почуттів до
близьких людей, що набуває тенденцію перенесення їх на оточення.
Що стосується питання самоекспектацій, то вони безпосередньо залежні від
наявності внутрішніх суперечностей “до сили” та “до слабкості”, за якими
приховується тенденція значимості для інших людей, і в той же час “до
дитинства”. У зв’язку з соціально-професійною орієнтацією самоекспектації Г.
виражалися в очікуваннях підтвердження власної професійної значимості
(“корони”), тенденції ж “до раннього” дитинства не потрапляли в поле зору Г.,
їх потрібно було виявляти шляхом співставлень логіки свідомого та несвідомого.
Шляхом об’єктивування внутрішньої суперечності ми мали можливість показати
автору малюнків болючі для неї, приховані експектації, які пов’язані з почуттям
меншовартості, але реально існуючі, хоч і невидимі. Певне маскування таких
експектацій відбувається за допомогою системи “психологічних зах
- Київ+380960830922