РОЗДІЛ 2
ПОРУШЕННЯ ПЕРЕБІГУ СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У ВЗАЄМОДІЇ "ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ"
2.1. Методика дослідження
Для розв'язання завдань дослідження відповідно до висунутої гіпотези була розроблена методика дослідження.
Дослідження включало 2 етапи:
- констатуючий
- формуючий.
В даному розділі ми розглянемо констатуючий етап дослідження. Методика формуючого дослідження представлена в наступному розділі, присвяченому корекції взаєморозуміння в системі "вчитель-учень". Саме така форма подання матеріалу, на нашу думку, є найдоцільнішою для розуміння сутності нашого дослідження.
Аналіз літератури свідчить про те, що спілкування в системі взаємовідносин "вчитель-учень" характеризується наявністю різноманітних конфліктів.
Метою даного етапу дослідження було вивчення причин виникнення конфліктів у системі взаємовідносин "учитель-учень" (суб'єктивних та об'єктивних), їх частоти та ініціаторів.
У дослідженні брали участь учні 10-11 класів та вчителі СШ №2 (відповідно 61 та 15 осіб) та СШ № 5 (відповідно 76 та 19 осіб) м.Умані та СШ № 2 м.Тальне (відповідно 59 та 12 осіб), які працюють в старших класах.
Саме такий вибір досліджуваних зумовлений наступними міркуваннями. Хоча конфлікти в системі взаємовідносин "вчитель-учень" виникають, починаючи з початкових класів, але саме учні старших класів здатні більш усвідомлено, повно та глибоко суб'єктивно охарактеризувати причини конфліктів та їх ініціаторів. Саме ця обставина визначила вік учнів, які стали досліджуваними в нашому дослідженні.
Основний метод дослідження, який застосовувався на даному етапі - опитування. Нами було складено спеціальний опитувальник, який містив низку запитань, які стосувалися особливостей виникнення конфліктів в системі "вчитель-учень" та їх специфіки. Метою опитування було виявлення наступних показників: 1) причин виникнення різних груп конфліктів, 2) частоти їх виникнення, 3) ініціаторів конфліктів.
Перед опитуванням учителям та учням давалась наступна інструкція: "Дайте, будь ласка, відповідь на наступні запитання. При оцінці частоти виникнення тих чи інших конфліктів, напроти кожної позиції обведіть цифру, яка відповідає Вашій думці, незалежно від того, хто є ініціатором даного конфлікту. Відповідаючи на запитання стосовно ініціаторів конфліктів відзначте ту позицію, яка відображає Вашу точку зору".
Завдання даного етапу дослідження полягало у констатації тих особливостей взаємовідносин у системі "вчитель-учень", які характеризують їх особливості та сутність на даному етапі розвитку нашого суспільства. Констатуючий етап дослідження повинен був показати недоліки у взаєморозумінні між учителем та учнями та стати передумовою для організації формуючої частини дослідження, метою якої є корекція взаємовідносин у системі "вчитель-учень".
2.2.Причини виникнення конфліктів між учителем та учнями
При вивченні конфліктів у системі "вчитель-учень" ми грунтувалися на наступних теоретико-методологічних засадах вивчення проблеми конфлікту.
Конфлікт (від лат. confliktus - зіткнення) означає зіткнення різноспрямованих інтересів, цілей, позицій, думок чи поглядів учасників взаємодії.
Підгрунтям конфлікту завжди є проблемна ситуація, яка містить у собі або п ротилежні позиції (інтереси) сторін, або протилежні цілі чи засоби їхнього досягнення. Для того, щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, тобто ситуація, коли одна із сторін починає діяти на шкоду інтересам іншої. Якщо протилежна сторона починає відповідати тим самим, конфлікт із потенційного перетворюється на актуальний (реальний). Далі конфлікт може розвиватися як конструктивний (стабілізуючий) чи деструктивний; прямий чи опосередкований.
Залежно від ситуації та діючих сторін (суб'єктів) виокремлюють різновиди конфліктів: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, організаційні, міждержавні та ін.
Провідним напрямком у дослідженні конфліктів є діяльнісний підхід. Згідно з ним рівень розвитку групи як колективу і міра ефективності її спільної діяльності є головними чинниками виникнення і наступного перебігу внутрішньогрупового конфлікту. Звичайно виявляються два типи конфліктів - предметно-ділові і особистісно-прагматичні. У групах вищого рівня розвитку особистісно-прагматичні інтереси рідко бувають причиною міжособистісних конфліктів. Хоча із зростанням ефективності спільної діяльності нерідко збільшується кількість внутрішньогрупових конфліктів, які мають своїм підгрунтям предметно-ділові неузгодження. Щоправда, у високорозвинених групах, де домінують ділові суперечності, конфлікт рідше призводить до розриву міжособистісних відносин і не супроводжується таким емоційним негативізмом, як це буває у випадку зіткнень міжособистісного характеру.
Більшість дослідників вважає, що конфлікти не тільки бажане, а й необхідне явище у житті групи. Вони є дійовим засобом вияву альтернативних точок зору, позиції сторін, додаткової інформації. Зокрема, дослідження Л.Козера, М.Дойча та інших показали, що за певних умов міжгруповий конфлікт може виконувати інтегративну функцію, згуртовувати членів групи, стимулювати ефективний вихід з проблемної ситуації. У наукових колективах конфлікти зумовлені предметно-пізнавальною діяльністю їх членів, створюють інтелектуально-емоційну напруженість, яка сприяє пошуку продуктивних шляхів розв'язання проблеми.
Це дає змогу класифікувати конфлікти залежно від їх впливу на розвиток групи і виокремити такі типи конфліктів: конструктивні, стабілізуючі та деструктивні. Перші з них сприяють підвищенню ефективності діяльності групи за рахунок перебудови її структури та функцій, формування нових зв'язків, перерозподілу ролей. Стабілізуючі конфлікти спрямовані на збереження існуючих у групі норм, їхнє закріплення та