РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
2.1.Клінічна характеристика обстежених хворих.
В дослідження були включені 103 пацієнти з ІХС, всі чоловіки віком від 35 до 66 років, у середньому 51,35±7,31 років, госпіталізовані для обстеження та лікування у відділення атеросклерозу і хронічної ішемічної хвороби серця Украінського НДІ кардіології ім. академіка М.Д.Стражеска (Київ), та в кардіологічне відділення центральної міської клінічної лікарні м. Івано-Франківська з січня 1995р. по вересень 1999р. Всіх пацієнтів було детально проінформовано про методи обстеження та лікування і отримано їх добровільну письмову згоду на проведеня дослідження.
У всіх хворих діагностовано стабільну стенокардію напруги ІІ-ІV ФК відповідно до критеріїв Канадської асоціації кардіологів із відтворюваною ішемією міокарда під час проведення велоергометрії. Тривалість захворювання становила від 3-х до 20-ти років. Стенокардія напруги ІІ ФК мала місце у 27-ми хворих (26,2%), ФК-ІІІ - у 62-х хворих- (60,2%), ФК-ІV - у 14-ти (13,6%) хворих. Гострий інфаркт міокарда раніше перенесли 62 пацієнти ( давність від 6-ти місяців до 12-ти років), що складало 60,2% від всіх обстежених. Супутня м'яка та помірна артеріальна гіпертензія була присутня у 52-х хворих (50,5%), давність гіпертензії була в межах від 3-х до 30 років. Серцева недостатність І-ІІ ФК за класифікацією NYHA зустрічалася у 71-ї особи (68,9%) (таб.2.1).
Частота нападів стенокардії була в межах від 4 до 36-ти за тиждень, кількість прийнятих хворим таблеток нітрогліцерину - від 2-х до 60 .
В дослідження не ввійшли хворі з нестабільним перебігом стенокардії, в перші 4 місяці після перенесеного інфаркту міокарда, з порушеннями ритму і провідності, пацієнти з цукровим діабетом та іншими ендокринними захворюваннями, вагомою супутньою патологією внутрішніх огранів та опорно-рухового апарату, а також при наявності протипоказів до проведення велоергометрії. У випадку наявності у хворого артеріальної гіпертензії проводилася детальна диференціальна діагностика для виключення симптоматичної АГ, в першу чергу нефрогенного генезу, для цього обов'язковим було проведення ультразвукового обстеження нирок, лабораторне дослідження сечі (мінімум два загальні аналізи, аналіз сечі за Нечипоренком та за Зимницьким), а при необхідності - проведення екскреторної урографії.
Таблиця 2.1
Клінічна характеристика хворих, включених в дослідження
Показник N % Розподіл пацієнтів по вікових групах
35-40 6 5,8 41-50 39 37,9 51-60 53 51,5 Більше 60 років 5 4,8 Інфаркт міокарда в анамнезі
До 1-го року 7 11,3 Більше 1-го року 55 88,7 ФК стенокардії
II ФК 27 26,2 III ФК 62 60,2 IV ФК 14 13,6 Наявність супутньої артеріальної гіпертензії
Без АГ (САТ<140 мм рт.ст.) 51 49,5з АГ (САТ > 140 мм рт.ст.) 52 50,5 Продовження таблиці 2.1
Показник n % Наявність серцевої недостатності
ФК 0 32 31,1 ФК I 43 41,7 ФК II 28 27,2
Стенокардію напруги верифікували з урахуванням наступних критеріїв:
1. Наявність ангінозних нападів, котрі виникали при фізичному навантаженні ( без варіабельності толерантності до навантаження), та зникали при прийомі нітрогліцерину чи припиненні навантаження.
2. Позитивна проба з дозованим фізичним навантаженням (виникнення ангінозних болей 3 бали і/або горизонтальної чи косонисхідної депресії сегменту ST на 1мм і більше на одній із сходинок навантаження ) з відтворюваністю результату.
3. Реєстрація епізодів депресії сегменту ST на 1 мм і більше, впродовж 1хв і більше при моніторуванні ЕКГ за Холтером.
4. Наявність стенозу однієї чи більше вінцевих артерій на 50% і більше при коронаровентрикулографії ( у 8-ми хворих).
Обстежених хворих було розприділено на наступні чотири групи :
І група - хворі на ІХС без супутньої АГ - для монотерапії фелодипіном (n=23 особи );
II група - хворі на ІХС із супутньою АГ, відібрані для монотерапії фелодипіном ( n=29 осіб);
ІІІ група - хворі на ІХС без супутньої АГ, яким планувалася монотерапія амлодипіном (n=24 особи);
IV група - хворі на ІХС із супутньою АГ - для монотерапії амлодипіном (n=27 осіб).
Як демонструє представлена нище таб.2.2, серед пацієнтів, розпреділених на групи І, ІІ, ІІІ та ІV не було вагомих відмінностей у віці, який більше ніж у половини пацієнтів у всіх групах був в межах 51-60-ти років. Давність перенесеного інфаркту міокарда в основному складала більше одного року.
Таблиця 2.2
Клінічна характеристика хворих , відібраних в групи порівняння ефективності фелодипіну та амлодипіну
ПоказникГрупа І
(n=23)ГрупаII
(n=29)Група ІI (n=24)Група IV (n=27) Вікові групи
35-40
років2(8,6 %) -2(8,3%)2(7,4%)41-50
років8(34,8%)11 (37,9%)9 (37,5%)8 (29,63%)51-60
років13 (56,5%)15 (51,7%)12 ( 50%)16 (59,2%)Більше 60-ти років -3 (10,3%)1 (4,2%)1 (3,7%) Інфаркт міокарда в анамнезі
До 1 року -2 (6,9%)1 (4,2%)4 (14,8%)Більше року12 (52,2%)16 (55,1%)10 (41,7%)17 (62,9%) Функціональний клас стенокардії
ІІ ФК8 (34,7%)6 (20,7 %)8 (33,3%)5 (18,5%)ІІІ ФК13 (56,5%)18 (62,1%)15 (62,5%)16 (59,25%)IV ФК2 (8,7%)5 (17,2%)1 (4,2%)6 (22,2%) Систолічний АТ (мм рт.ст.)
До 14023 (100%) -24 (100%) -140-180 -18 (62%) -18 (66%)181 і більше -11 (38%) -9 (33%)
Продовження таблиці 2.2
ПоказникГрупа І
(n=23)ГрупаII
(n=29)Група ІI (n=24)Група IV (n=27) Наявність серцевої недостатності
ФК 07 (30,4%)9 (31,0%)8 (33,3%)8 (29,6%)ФК І9 (39,1%)14 (48,3%)11 (45,8%)10 (37,0%)ФК ІІ7 (30,4%)6 (20,7%)5 (20,8%)9