Розділ 2
Способи відтворення семантики сенсоризмів у перекладі англомовної поезії
українською мовою
У даному розділі ми ставимо собі за мету застосувати розроблену нами методику
зіставного аналізу семантичного континууму англійських сенсоризмів в
українській репрезентації, дійти певних висновків щодо способів відтворення
даного лексичного пласта в українських віршових перекладах; дослідити
особливості передачі авторської картини світу у структурі перекладу, вивчити
особливості перекладацького стилю авторів цільових текстів; з’ясувати
особливості реалізації мовного потенціалу на площині текстів оригіналу та
перекладу.
2.1. Особливості перекладацького стилю авторів цільових текстів та адекватність
у перекладі
2.1.1. Поезія Сільвії Плат у контексті українських перекладів
Поезію Сільвії Плат, життя якої трагічно обірвалося ледь поетеса переступила
рубіж тридцятиріччя, називали конфесійною, тобто такою, у якій домінують
автобіографічні мотиви. Однак, її вірші – духовні формули, у яких особисте
дорівнює всесвітньому. Тому конфесійність Сільвії Плат – це повсякчасна
причетність до макрокосму, у якому її поезія стає духовною біографією усього
людства. Але у творах авторки історія розвивається у зворотному напрямку.
Апокаліпсис уже відбувся, а постапокаліпсис – це та пухлина, яка безупинно
росте в душі кожної людини, витісняючи життя із тілесної оболонки. Тому у
поетичній сповіді Сільвії переважають суіцидні мотиви. В усіх образах панує
ідея запрограмованості людства на самознищення, і те, як Плат пішла з життя, є
доказом цього.
Поезія Плат є чи не ідеальним матеріалом для перекладу. Її деколи зовсім
недбалий стиль є доказом прагнення бути максимально простою і традиційною у
плані вираження. Функція форми у дихотомії “форма-зміст” полягає лише у
полегшенні сприйняття читачем трансцендентних матерій. Форма її віршів – це теж
тілесна оболонка, крізь яку прагне прорватися вища субстанція. Не добираючи
слів, зухвало ставлячись до зовнішньої маніфестації змісту, Плат має за звичку
обривати вірші на півдумці. Тому її поезії нагадують перетяті жили, з яких
скрапують слова.
Традиційність, простота форми поезії Плат – не єдині помічники праці
перекладача. Поезія Плат – це суцільний гротеск, нашарування антиномій. Вона
наче зумисне уникає напівтонів, намагаючись досягти максимальної чіткості і
прозорості думки.
Причетність авторки до всього, що відбувається як у фізичному, так і у
метафізичному світі, робить її поезію надзвичайно насиченою сенсорною лексикою,
практично кожне слово стає чуттєвим символом. Основу найяскравіших
образів-символів поезії Сільвії Плат складають сенсорні терміни, зареєстровані
у словниках сучасної англійської і відповідно сучасної української мов.
Сенсорні терміни є тими домінантами образного поля віршового твору, до
відтворення яких перекладачі ставляться з неабиякою уважністю.
Віршовий переклад – це дзеркало, в якому читач у першу чергу бачить себе на тлі
думок і почуттів поета; дзеркало, яке відображає внутрішній світ автора
оригіналу. В ідеалі перекладач не повинен поміщати власний образ у створюване
ним відображення, залишати своє “я” за його межами у вигляді рамки. Ця рамка
може виконувати роль лише опори для дзеркала, а може бути справжнім витвором
мистецтва. Саме так варто оцінити поезію Сільвії Плат в українських перекладах
Оксани Забужко.
Авторка цільових текстів не тільки володіє високим рівнем фонових знань,
необхідних для створення адекватного перекладу, але й надзвичайно тонко
відчуває віршову матерію першотворів. Переклади Забужко відрізняються наявністю
невловно струмуючого елемента гри необхідного для заполонювання читача.
Пуп’янки думок Сільвії Плат розкриваються на поетичних гілках творів
української поетеси. Тому Оксана Забужко часто вдається до декомпресії
синтагматичних відрізків оригінальної поезії. Пор.: “The abstracts hover like
dull angels: // Nothing so vulgar as a nose or an eye//Bossing the ethereal
blanks of their face ovals” [216, c.148] – “Абстрактні поняття ширяють у
просторі, мов тоскні янголи // Ніс або око здалися б нестерпно вульгарними //
На безтілесно зяючих овалах їхніх парсун” [214,с.34].
Особливістю перекладацького стилю Оксани Забужко є вміння адекватно відтворити
конотативний компонент значення лексичних одиниць першотвору, досягти високого
ступеня образної пластичності, зберегти символіку першотвору, вдаючись до
різних перекладацьких трансформацій.
Образна строкатість поезії Сільвії Плат спонукає Забужко до введення
оригінальних метафор, що сприяють збільшенню образної та сенсорної концентрації
цільових текстів. Її варіанти перекладів таких слів та словосполучень як
“shadowy thing” – “істота зіткана з тіней”, “blind to the world” –
“чернечо-сліпий до світу”, “moonwhite face and ill” – “обличчя місячнохворе”,
“stare all around” – “оскліти поглядом” є чудовими перекладацькими знахідками,
які експлікують настрої поезії Сільвії Плат, додаючи оригінальним віршам
витонченості, яскравості. Однак, часті заміни автологічних сенсорних одиниць на
металогічні (деавтологія) переводять оригінал у перекладі з однієї стилістичної
тональності в іншу і свідчать про небажання перекладачки перейнятися творчою
манерою Сільвії Плат і підкорити їй свою особистість.
Поетичний світ Сільвії Плат у дзеркалі перекладів Оксани Забужко нерідко зазнає
певної стилізації, що робить американську авторку близькою, зрозумілою
українським читачам. Ілюстрацією цьому переклад рядків із вірша “Mary’s Song” –
“Пісня Діви Марії”: “The Sunday lamb cracks in its fat. // The fat //
Sacrifices it
- Київ+380960830922