РОЗДІЛ 2
СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ РЕЖИМУ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
У ВИПРАВНИХ УСТАНОВАХ ЧИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ
2.1. Кваліфікуючі ознаки втечі з місця позбавлення волі або з-під варти
Обставинами, обтяжуючими кримінальну відповідальність за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти, є втеча, вчинена:
- повторно;
- за попередньою змовою групою осіб;
- способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб;
- поєднана із заволодінням зброєю чи з її використанням;
- із застосуванням насильства чи погрозою його застосування;
- шляхом підкопу;
- з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони.
Очевидно, втеча в один із наведених способів може підвищувати вірогідність успіху задуманого винним. Така втеча несе в собі більшу суспільну небезпеку як в процесі її вчинення, так і в подальшому. Саме це і вимагає більш дієвого реагування законодавця за наведені дії.
Розглянемо окремо кожну із кваліфікуючих ознак втечі з місця позбавлення волі або з-під варти.
Повторна втеча. Повторною належить визнавати втечу за умови, що раніше особа вже вчиняла втечу з місця позбавлення волі або з-під варти.
Причому, повторність втечі буде незалежно від того: чи завершила особа задумане вперше або в другий раз; вчинила втечу сама чи за попереднім зговором групою осіб; від тої ролі, яку особа виконувала, реалізуючи злочинні наміри; засуджувалась за попередньо вчинену втечу чи ні. Ці висновки обґрунтовуються єдністю Загальної та Особливої частин кримінального закону. Як відомо, положення про злочин, стадії його вчинення, спільну реалізацію злочинного наміру, повторне виконання повною мірою стосується будь-якого із злочинів, передбачених Особливою частиною КК.
У тому разі, коли з моменту вчинення першої втечі з місця позбавлення волі або з-під варти минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або судимість за попередньо вчинену втечу погашена чи знята або особа була у встановленому законом порядку звільнена від кримінальної відповідальності, ознака повторності втечі виключається.
Не буде повторної втечі з місця позбавлення волі або з-під варти і тоді, коли особа незаконно позбавлена волі. Пояснюється це тим, що кримінальний закон охороняє лише законну діяльність, в даному разі слідства чи суду.
Ю.В. Александров, розглядаючи повторну втечу, підкреслив наступне. Місця, із яких вчиняються втечі, можуть бути різними (попередній із ізолятора тимчасового тримання, наступний із виправної колонії і т.п.) [14, C. 757].
З наведеними твердженнями можна погодитися лише за умови, що особа, втікаючи із ізолятора тимчасового тримання, була заарештована. У випадку втечі особи, яка затримана в порядку статей 106, 115 КПК, не можна говорити про повторну втечу. У ст. 393 КК передбачена відповідальність тільки за втечу з місця позбавлення волі чи особи, щодо якої обрано запобіжний захід взяття під варту.
Втеча, вчинена за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК).
Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Причому такі особи мають діяти як співвиконавці. Як, наприклад, в справі Яценко, Стукачова, Киримова названі особи робили підкоп під огорожею, через який потім і втекли (кримінальна справа № 1-644 Приморського суду м. Одеси за 1993 р.).
Такий підхід поділяється і судовою практикою.
Так, в постанові № 12 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. зазначено наступне. Крадіжка грабіж, розбій, шахрайство і вимагання належить кваліфікувати як здійснені за попередньою змовою групою осіб тоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці дві й більше особи [35, С. 208 - 209].
Даний підхід поділяється і в спеціальній літературі. Наприклад, Н.О. Гуторова, розкриваючи зміст втечі за попереднім зговором групою осіб, пише так. "Совершение этого деяния по предварительному сговору группой лиц, т.е., если в нем принимало участие два или более лица, обладающих признаками субъекта этого преступления, которые заранее договорились о совместном его совершении" [85, С. 151; 84, С. 74 - 75].
П.С. Матишевський зміст конструкції "співвиконавство з попереднім порозумінням" викладає так. Воно буде мати місце в тих випадках, коли між всіма учасниками злочину був договір про спільне вчинення злочину до його початку. Кожен із учасників злочину до початку його вчинення дав згоду на виконання певної, конкретної і обумовленої ролі для досягнення спільної злочинної мети [115, C. 264; 130, С. 146].
М.І. Бажанов стверджує, що попереднім вважається змовлення (зговір), укладене до початку вчинення злочину [114, C. 206; 69, С. 86].
Отже, вчинення втечі з місця позбавлення волі або з-під варти за попередньою змовою групою осіб має місце там, де дві чи більше особи, вчиняючи цей злочин, домовились про спільні дії до моменту втечі.
Втечі з місця позбавлення волі або з-під варти за попередньою змовою групою осіб не буде, коли особи не є виконавцями. Наприклад, одна особа підмовляє іншу до втечі і та втікає з виправної установи. У цьому випадку дії втікача ми кваліфікуємо як втечу, передбачену ч.1 ст. 393 КК (за умови відсутності інших кваліфікуючих ознак). Дії підмовника - за ч. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 393 КК. Аналогічну ситуацію ми спостерігаємо в справі гр. Тарища. Він відбував покарання в місцях позбавлення волі і вирішив втекти. З цією метою він заручився підтримкою гр. Б., який перебував поза виправною установою. Гр. Б. зробив все від нього залежне, щоб втеча Тарища відбулась. Тарища зробив спробу втечі, яка виявилася невдалою.
За наведених умов Тарища має відповідати за ч. 1 ст. 393 КК, а гр. Б. - як пособник злочину.
Таким чином, втеча з міс