РОЗДІЛ 2
НЕТРАДИЦІЙНІ ЗАСОБИ ПОПОВНЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ДЛЯ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ
2.1. Загальна характеристика цінних паперів як засобу інвестування
До інвестиційних цінних паперів належать документи, які засвідчують право власності, позичкові відносини, інші майнові та пов'язані з ними особисті права однієї особи щодо іншої, котрі не можуть бути реалізовані або передані без пред'явлення цих документів або без відповідного облікового запису в депозитній системі.
Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" [56, ст.З] в Україні можуть випускатися й бути в обігу такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави; ощадні сертифікати; векселі, приватизаційні папери.
Будь-який цінний папір характеризується трьома універсальними ознаками.
По-перше, цінний папір є безвідкличним свідоцтвом емітента про те, що він узяв на себе певні зобов'язання перед інвестором. Емітент не має права в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорі з інвестором, відкликати цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати та здійснювати інші операції на шкоду правам та інтересам інвестора.
По-друге, інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту володіння цінним папером.
По-третє, для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім'я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарія. За документарної форми випуску передача цінного паперу здійснюється з допомогою індосаменту.
Проте загальні, універсальні ознаки цінних паперів цим практично й вичерпуються. Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та обмеження визначаються конкретним видом цінних паперів.
За ознаками їхньої економічної природи цінні папери, як правило, розрізняють на пайові папери, боргові та похідні фінансові інструменти. Пайові папери засвідчують відносини співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду й розподілі прибутку (акції). Боргові папери опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фінансові інструменти (опціони, ф'ючерси, варанти та ін.) - це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Вони не засвідчують ні права власності, ні права на отримання доходу, але фіксують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів (частіше акцій).
Залежно від того, хто є емітентом, цінні папери поділяються на папери випущені урядом, державними установами, місцевими органами влади, банками, державними підприємствами, акціонерними товариствами або іншими недержавними підприємствами.
Усі цінні папери (незалежно від їхніх ознак) можна поділити на ринкові, котрі можна перепродувати на вторинному ринку, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає цінні папери інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду.
Цінні папери можна не тільки продавати, а й дарувати або заповідати, що теж є однією з їхніх ознак.
Певні цінні папери мають вільний обіг, інші - обмежений, а ще інші взагалі не мають обігу на ринку. Не всі цінні папери навіть з вільним обігом у тій чи іншій країні можна переказувати за кордон.
За терміном погашення цінні папери групують таким чином: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення - одні папери мають бути погашені тільки в указаний термін, а інші - будь-коли. Цінні папери з правом раннього погашення поділяються на ретроспективні (з обмеженням) і неретроспективні.
Термін платежу за цінним папером може визначати конкретною дата, але така дата може бути й не вказана. Ця ознака також стає підставою для відповідного групування цінних паперів. На фондовому ринку в обігу є цінні папери з відстроченням платежу і без такого.
За складом реквізитів і характером обороту цінні папери поділяються на основні, в яких зафіксовано основне майнове право, або вимога, і на допоміжні, котрі підтверджують додаткові права, умови й вимоги.
Найтиповішим допоміжним цінним папером є купон, який свідчить про право його власника на відповідні відсотки, або дивіденди. Існують різні види купонної ставки: фіксована, плаваюча, зі збільшенням, нульова, мінікупон, оплата на вибір і змішані види.
Є купони, які навіть у разі, якщо основний папір є іменним, видаються на пред'явника. Купони можуть бути у вільному обігу на ринку незалежно від основного цінного паперу. Самі ж цінні папери утворюють дві групи - купонні та безкупонні.
За способом виплати доходу цінні папери класифікують так:
- цінні папери з фіксованим платежем, до яких належать облігації та привілейовані акції;
- цінні папери з плаваючою ставкою, наприклад облігації з плаваючим відсотком, що залежить, в основному, від облікової банківської ставки;
- цінні папери, дохід від яких безпосередньо залежить від розміру чистого прибутку підприємства (прості акції, інвестиційні сертифікати).
Різновиди доходу взагалі відіграють чи не визначальну роль у класифікації цінних паперів. Наприклад, є цінні папери, дохід від яких виплачується без застережень, а є такі, котрі обумовлюють виплату доходу залежно від одержання емітентом прибутку тощо. Є цінні папери з одноразовою виплатою доходу, а є з постійною (багаторазовою) виплатою.
За черговістю виплати цінні папери поділяються на першозаставні та на загальнозаставні, за ознакою відстрочення виплати - на цінні папери з відстроченим доходом та з невідстроченим. Виплата доходу може здійснюватися грошима (найчастіше), але може також і товарами (під цільові цінні папери).
Важлива ознака окремих цінних паперів - їхня конвертованість (або неконвертованість), що є також підставою для їх класифікації. Законодавством встановлено, що конвертація цінних паперів - це