РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи обстежених хворих та їх характеристика
За період з 2000 по 2003 рік було обстежено 102 хворих із виявленою тиреотоксичною кардіоміопатією, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в ендокринологічних відділеннях Луганської обласної клінічної лікарні та багатопрофільної міської лікарні № 5. При надходженні хворих у стаціонар тиреотоксичне серце лікарями було діагностовано тільки у 89 хворих (88%), однак патологія серцево-судинної системи клінічно та інструментально визначалася в усіх обстежених хворих.
Серед обстежених хворих було 77 жінок та 25 чоловіків (співвідношення 3:1). Вік обстежених хворих коливався від 15 до 66 років, середній вік складав 40,71±1,52 років. Більшість обстежених хворих перебувала у відносно молодій, працездатний віковій групі, а пацієнти похилого віку захворіли вперше у працездатному віці. Середня тривалість захворювання складала 3,05±0,43 років, причому в 29% хворих діагноз був встановлений вперше.
70 відсотків вибірки склали пацієнти, робота яких пов'язана з розумовою активністю, а 30 відсотків - із превалюванням фізичної праці.
Кількість пацієнтів, які проживають у міській місцевості, переважала над кількістю сільських жителів у співвідношенні 3:1 (75% і 25% відповідно).
Із групи обстежених хворих виключалися пацієнти із патологією серцево-судинної системи в анамнезі (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, природжені та набути вади серця, гіпертонічна хвороба) та цукровим діабетом, обструктивними захворюваннями легень та тяжкими хворобами нирок і печінки.
Для уточнення обсягу діагностики, виявлення особливостей етіології, патогенезу ТС і його ускладнень, визначення ролі вегетативної дизрегуляції у розвитку ТС і вторинної гіпертиреоїдної АГ, впливу наявності АГ на перебіг та прогнози ТС всі обстежені були розділені на дві групи в залежності від наявності вторинної гіпертиреоїдної АГ. 53 пацієнта з АГ сформували 1 групу, 49 обстежених із нормальним рівнем АТ - 2 групу. Середній вік хворих 1 групи становив 45,61±0,97 років, 2 групи - 36,56±2,07 років (розходження достовірні, р?0,05). Тривалість захворювання пацієнтів в 1 групі - 3,82±0,46 років, в 2 групі - 2,42±0,52 років (р?0,05). Контрольна група складалася із 25 осіб без виявленої соматичної патології (жінок - 20, чоловіків - 5), середній вік яких становив 41,31?2,63 років (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених хворих
Параметри1 група
(n = 53)2 група
(n = 49)Контроль
(n = 25)Жінки40 (75 %)37 (76 %)20 (80 %)Чоловіки13 (25 %)12 (24 %)5 (20 %)Вік, років45,74?1,9538,30?2,0141,31?2,63Тривалість хвороби, років3,82?0,462,42?0,52-Праця з превалюванням фізичної активності9 (17 %)15 (30 %)6 (24 %)Праця з превалюванням розумової активності44 (83 %)34 (70 %)19 (76 %)Мешкання у місті41 (77 %)32 (65 %)23 (92 %)Мешкання у селі12 (23 %)17 (35 %)2 (8 %) Всі хворі були обстежені у стаціонарі за стандартною програмою, яка включала клінічні (збір скарг, анамнестичних даних, об'єктивне обстеження) і додаткові методи дослідження (лабораторні та інструментальні).
Із додаткових методів дослідження застосовувалися: клінічні аналізи крові і сечі, визначення електролітів, холестерину, загального та прямого білірубіну, сечовини, креатиніну, загального білка і білкових фракцій, рівня тироксина, трийодтироніна, тиреотропного гормону, антитиреоїдних антитіл, електрокардіографічне (ЕКГ), ультразвукове дослідження (УЗД) щитовидної залози.
Зрідка стандартна схема доповнювалася коагулограмою, визначенням поглинаючої здатності щитовидної залози, проведенням ехокардіографії (ЕхоКГ), скануванням щитовидної залози.
Хворі отримували комплексну етіопатогенетичну терапію синдрому тиреотоксикозу та тиреотоксичного серця, яка включала приймання тиреостатиків (мерказоліл), ?-адреноблокаторів (метопролол, атенолол), інших антиаритмічних та гіпотензивних засобів (верапаміл, еналапріл, каптопріл), метаболічної терапії (рибоксин, АТФ, мілдронат, пірацетам, актовегін, ноотропіл), седативної терапії (препарати валеріани, сибазон, барбовал), вітамінотерапії та, за показаннями, глюкокортикоїдів, діуретиків, електролітів, антиагрегантів, препаратів заліза, інших засобів тощо.
Індивідуальні дози ?-адреноблокаторів у складі комплексної терапії призначалися хворим на основі використання розроблених комплексних критеріїв, які складалися із клінічних, лабораторних та інструментальних даних.
Корекція лікарських призначень проводилася, за необхідності, в ході повторних обстежень в залежності від динаміки клінічних проявів та даних, отриманих при застосуванні лабораторних та інструментальних методів дослідження. Перед виписуванням формувався комплекс рекомендованих препаратів для проведення амбулаторного етапу медичної реабілітації.
2.2. Методи та засоби обстеження хворих на тиреотоксичне серце
Проведене на стаціонарному етапі обстеження усіх хворих на ТС включали до себе докладне опитування з деталізацією скарг і уточненням анамнестичних даних, загальноприйняті фізикальні методи дослідження, лабораторні й інструментальні методи обстеження. Із додаткових методів дослідження використовувалися: клінічні аналізи крові і сечі, визначення електролітів, холестерину, загального та прямого білірубіну, сечовини, креатиніну, загального білка і білкових фракцій, рівня Т3, Т4, ТТГ, антитиреоїдних антитіл, ЕКГ, УЗД ЩЗ. Іноді стандартна схема доповнювалася коагулограмою, визначенням поглинаючої здатності ЩЗ, проведенням ЕхоКГ, скануванням ЩЗ (схема 2.1). Отримані дані аналізувалися та порівнювалися у рамках розробленої АСП лікарських рішень.
Для розширеної діагностики ТС, вибору індивідуальних доз ?-адреноблокаторів, контролю терапії, яка проводилася у стаціонарі, та оцінки стану ССС і вегетативної регуляції серцевої діяльності при надходженні та по закінченні стаціонарного лікування, 40 хворим проводилося добове Холтерівське моніторування ЕКГ та визначення варіабельності серцевого р
- Київ+380960830922