РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Структура та дизайн дослідження
Відповідно до мети та поставлених завдань була розроблена структура
дослідження, вибрані об’єкт спостереження і комплекс клініко-лабораторних й
інструментальних методів дослідження, а також визначена методика лікування
(таб. 2.1).
Таблиця 2.1.
Схема проведення дослідження
Термін
1-й тиждень до операції
Перед операцією
Операція
1-й тиждень після операції
6-й місяць після операції
Етапи спостереження
Отримання згоди на участь у дослідженні
Збір анамнезу
Огляд хворого
Генетичне дослідження
Вимірювання АТ
Контроль маси тіла
Векторографія
ЕхоКГ
Дослідження ВСР
24- годинне моніторування АТ
Визначення рівня кортизолу в крові
Психологічне тестування
В дослідження не включались хворі із супутніми ураженнями міокарда -
постінфарктним кардіосклерозом, порушеннями серцевого ритму, вираженою
систолічною дисфукцією міокарда та вторинною артеріальною гіпертензією,
автоімунними, гематологічними захворюваннями, хворобою Паркінсона, психічними
розладами, вагітні. З цією метою, перед початком дослідження всім пацієнтам
проводився комплекс заходів: загальне фізикальне обстеження, загальний аналіз
крові, визначення рівня креатиніну та сечовини в крові, вміст глюкози в крові,
рівень гормонів Т3, Т4 в крові за показаннями (сухість в роті, тахікардія,
екзофтальм, епізоди потовиділення, збудливості, тощо), коагулограма, загальний
аналіз сечі, УЗД черевної порожнини, рентгенологічне дослідження грудної
клітки, електрокардіографія, ехокардіографія, тощо.
Під час першого візиту проводили збір анамнезу захворювання, повний огляд
хворого за системами, визначали масу тіла пацієнта. Для отримання згоди на
участь у дослідженні кожного хворого ознайомлено з його метою, переліком
необхідних обстежень, можливими побічними впливами препаратів. З метою
проведення генеалогічного дослідження за даними анамнезу визначали фактори
ризику розвитку АГ, складали родовід кожного пацієнта. На цьому етапі проводили
вимірювання АТ, ехокардіографію (ЕхоКГ), векторографію, 24-годинне
моніторування АТ, дослідження варіабельності серцевого ритму, психотропне
тестування. Крім того, проводився забір проб крові і сечі для проведення
лабораторних досліджень. В випадку наявної АГ вже на даному етапі дослідження
розпочинали антигіпертензивну терапію.
Під час другого та третього етапів роботи проводився контроль за станом
серцево-судинної системи в перед- та інтраопераційному періодах, збір проб
крові для визначення рівня кортизолу в крові. У хворих, в яких АГ з’явилась на
даному етапі розпочинали антигіпертензивне лікування.
Під час четвертого етапа дослідження проводили спостереження за станом
серцево-судинної системи в післяопераційному періоді. Комплексне дослідження
включало ЕхоКГ, дослідження ВСР, добове моніторування АТ, психотропне
тестування, проведення окремих лабораторних тестів.
П’ятий етап дослідження передбачав повторне фізикальне обстеження хворого,
вимірювання АТ, проведення ЕХОКГ, аналіз віддалених наслідків розвитку АГ.
Слід зауважити, що дослідженням було передбачено можливість візитів поза
встановленою схемою, якщо хворий відзначив погіршення самопочуття або появу
побічних реакцій. Про необхідність і можливість таких “позапланових” візитів з
кожним з досліджуваних було домовлено особисто перед початком призначення
антигіпертензивної терапії.
Контроль наявності небажаних ефектів від лікування, і при необхідності корекція
доз препаратів і схем лікування проводились на всіх етапах дослідження.
2.2. Характеристика обстежених хворих
Обстежено 214 пацієнтів у віці від 45 до 74 років, яким проводились оперативні
втручання. Пацієнти були поділені на три групи: у 1-у групу увійшли 73 (37
чоловіків і 36 жінок) хворих з вперше виявленою АГ, яка виникла в
передопераційному періоді; 2-у групу складали 75 (39 чоловіків і 36 жінок)
хворих з вперше виявленою АГ, яка виникла в післяопераційному періоді; 3-у - 66
(30 чоловіків та 36 жінок) оперованих хворих на ГХ, яка виникла поза зв’язком
із оперативним втручанням. Контрольні групи склали 17 пацієнтів, хворих на ГХ,
які лікувались з приводу даної патології у відділенні артеріальної гіпертензії
ОККД м. Івано-Франківська (4-а група), та 16 практично здорових осіб (5-а
група). З врахуванням чинної класифікації віку, затвердженої на Міжнародному
симпозіумі ВООЗ по проблемам геронтології (Київ, 1963 рік), та з метою
зручності узагальнення результатів всіх пацієнтів поділили на дві групи:
а) Зрілий вік - 45-59 років (106 осіб).
б) Похилий вік - 59 і більше років (108 осіб).
Одночасно нами був проведений статистичний аналіз медичних карт стаціонарного
хворого, які перебували на лікуванні в хірургічному відділенні ЦМКЛ в 2003 році
по визначенню розповсюдження та генетичної схильності АГ. На етапі премедикації
за 30 хв. до початку оперативного втручання, використовувався 0,03% розчин
бупреморфіну; за 5 хв. - вводився розчин атропіну сульфату 0,1% - 0,5 мл.,
розчин димедролу 1% - 1,0 мл. Усім хворим був проведений ендотрахеальний наркоз
– довенно вводили 1% розчин тіопенталу натрію з розрахунку 6 мг/кг в разовій
дозі, 5% розчин кетаміну - разова доза 2 мг/кг, розчин фентанілу 0,005% - 4,0
мл., розчин дроперидолу 0,25% - 2,0 мл, проводили інтубацію трахеї і переводили
хворого на штучну вентиляцію легень. Доза складових базового наркозу
змінювалась залежно від тривалості оперативного втручання, стану пацієнта