РОЗДІЛ 2
ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ, ЯК ТАКИХ,
ЩО МАЮТЬ ОЗНАКИ СПІВУЧАСТІ
2.1. Кваліфікація співучасті у формі злочинної групи
Питання про форми співучасті є одним із найбільш дискусійних в теорії кримінального права. Крім того, в науці кримінального права немає єдності думок з приводу того, чи слід відрізняти види і форми співучасті, чи тільки форми. Багато спірних думок виникає і в питанні класифікації форм співучасті.
Неоднозначне розуміння суті тієї чи іншої форми співучасті і як наслідок неправильне їх визначення, на нашу думку, призводить до спотворення статистичних даних про злочинні формування. Ці обставини не дають можливості об'єктивно оцінювати число організованих діючих груп, їх вплив на оперативну обстановку в країні та приймати адекватні рішення, спрямовані на боротьбу з цими групами.
Теоретичне визначення тієї чи іншої форми співучасті впливає і на законотворчий процес. Встановивши форму співучасті, законодавець визначає її місце в кримінальному законі як кваліфікуючу ознаку, чи конституційну ознаку, чи як обставину, яка обтяжує покарання. Більш суспільно небезпечні форми співучасті зумовлюють і суворіші санкції статей Особливої частини КК України.
Спроби класифікувати випадки вчинення злочинів у співучасті на форми і види робилися в науковій літературі неодноразово [180, 23, 52, 76, 84, 213]76. Але основним недоліком більшості публікацій, що стосуються проблем співучасті є те, що мало уваги приділялося поясненню понять "форма", "вид" співучасті, а головне - критеріям класифікації співучасті на форми, види. Досить часто класифікація проводилась ізольовано, без врахування тісного зв'язку між поняттями "форма" і "вид", а критерії такого поділу бралися дві підстави: об'єктивний і суб'єктивний критерії. В як об'єктивний критерій класифікації визнавався ступінь стійкості, зорганізованості учасників, а суб'єктивний - ступінь узгодженості дій співучасників залежно від наявності попередньої змови. Саме різні критерії класифікації зумовили відсутність чіткого поняття "форма" і "вид" співучасті.
КК України уточнив багато аспектів проблеми співучасті, ввів нові норми, що дають змогу по-новому висвітлювати питання співучасті. Проте спірними залишаються питання поділу співучасті чи то на форми, чи на види, а також питання критеріїв такого розмежування.
Зміст, форма, вид - філософські категорії. Форма - це зовнішнє вираження чого-небудь, якогось явища, що утворює зміст цієї форми. Форма і зміст завжди існують в єдності, вони нерозривні по своїй суті. Форма - це спосіб існування змісту [156]77. Зміст співучасті становить сукупність умисних спільних дій двох чи більше осіб при вчиненні умисного злочину. Формою співучасті в такому контексті буде вияв в об'єктивній дійсності цієї спільної діяльності. Форма співучасті - це зовнішнє вираження спільних зусиль декількох осіб у досягненні злочинної мети. Критерієм класифікації співучасті на форми є спосіб взаємодії співучасників. Дана точка зору ще в 1978 році була висловлена професором П.Ф.Тельновим, але, на жаль, не отримала подальшого розвитку в науці кримінального права [197]78. Способи взаємодії можуть бути різними і виявляються вони в різних формах. Залежно від того, яким способом об'єднуються зусилля співучасників і утворюють єдину злочинну подію, можна говорити про характер і ступінь суспільної небезпеки співучасті.
Відповідно до об'єктивного критерію (за способом взаємодії між співучасниками) розрізняють чотири форми співучасті:
1) група осіб;
2) група осіб за попередньою змовою;
3) організована група;
4) злочинна організація.
Саме про чотири способи взаємодії між співучасниками і ідеться в ст.28 КК України, хоча термін " форма співучасті " і не вживається.
Вид - як філософська категорія означає структурну одиницю форми певного явища. Різноманітні випадки спільного вчинення злочинів можуть виражатися не тільки в різних формах, а й розрізнятися за видами. Критерієм такого розмежування є суб'єктивна ознака - ступінь узгодженості дій між співучасниками.
Як уже було вказано вище, форма будь-якого явища повинна розглядатись в єдності з його змістом. Змістом співучасті є не тільки спільність дій співучасників, а й умисний характер їх поведінки, спрямована на вчинення умисного злочину. Відповідно вид співучасті дає змогу виділити додаткові характеристики форми.
Отже, форма і вид співучасті - взаємозв'язані категорії, вони характеризують співучасть у цілому, виокремлюючи її окремі сторони. Форма співучасті характеризує об'єктивну сторону злочину, його зовнішній прояв; вид співучасті - суб'єктивну сторону злочину, властивість конкретної форми, яка не тільки дає змогу виділити різновид однієї і тієї ж форми, а й впливає на ступінь зорганізованості співучасників.
У теорії кримінального права існують різні погляди на класифікацію форм співучасті.
Так, А.Н.Трайнін критерієм поділу співучасті на форми бере ступінь узгодженості дій співучасників, чи або ступінь їх суб'єктивного зв'язку, і пропонує наступну класифікацію:
1) проста співучасть;
2) співучасть за попередньою домовленістю співучасників;
3) співучасть особливого роду, тобто співучасть у формі участі у злочинному об'єднанні [215]79.
Така класифікація була підтримана А.А.Піонтковським, Г.А.Крігером, П.І.Грішаєвим [52]80. При цьому Г.А.Крігер вважає, що "організована група (шайка) являє собою специфічну форму співучасті, і повинна зайняти самостійне місце в системі форм співучасті між співучастю з попередньою домовленістю і співучастю особливого роду".
До числа авторів, які в основу класифікації форм співучасті кладуть об'єктивний критерій, належить і Л.Д. Гаухман. Він вважає, що співучасть диференціюється на форми за об'єктивним критерієм - характером об'єктивного зв'язку між співучасниками, тобто по характеру об'єднання і способом взаємодії між ними, виділяючи при цьому три форми співучасті:
1) проста співучасть (співвикон