РОЗДІЛ 2 Проблеми та перспективи дослідження авторського міфологізму Лесі Українки
2. 1. Витоки та світоглядні основи
авторського міфологізму Лесі Українки
Як було зазначено нами у попередньому розділі, для дослідження особливостей авторського міфологізму важливо з'ясувати загальні риси світогляду. В зв'язку з цим, перед аналізом творів Лесі Українки з позицій міфологічної критики, постають наступні завдання: змоделювати світогляд письменниці і дослідити його особливості та джерела формування, виявити раціональні та ірраціональні фактори, які вплинули її міфотворчість.
Проблема світогляду Лесі Українки вже неодноразово оговорювалась в дослідницькій літературі, але й досі залишається відкритою. Головна складність полягає в глибині та суперечливості світогляду поетеси: його не вдається інкорпорувати ані в якусь цілісну систему, ані в рамки історико-літературної класифікації. Будь-яка спроба однозначного тлумачення світогляду Лесі Українки приводить до неадекватності та спрощення. Спостерігається великий діапазон дослідницьких трактувань, жодне з яких не відповідає дійсності беззаперечно - від революційного демократизму (Л. Кулінська, О. Білецький, О. Бабошко, В. Іваненко) до радикального націоналізму (П. Одарченко, Д. Донцов). Слушною в цьому контексті здається думка А. Бичко, яка в монографії, присвяченій Лесі Українці, пише: "...не можна зводити художника до чогось завершеного, закінченого. На те ж він і художник, щоб за зовнішньою видимістю завершеності приховати внутрішню глибину, бездоння варіативності. Тому аналітичне "входження" в його творчість вимагає не лише опису зовнішнього виявлення, а й виділення тих прихованих, іноді не усвідомлених ним самим, не реалізованих внутрішніх "продовжень" можливостей..." ?22, 39?. Таким чином, здається можливим лише визначення направляючих, векторів, більш-менш фіксованих домінант світогляду Лесі Українки, які постають з аналізу продуктів творчості поетеси та документальних джерел. В цьому підході мають співіснувати герменевтичний, аналітичний та порівняльно-історичний методи дослідження.
Одним з найважливіших світоглядних джерел, що опосередковано вплинули на формування авторського міфомислення поетеси, є її походження, родовід. Значний вплив сімейного оточення на творчу особистість Лесі Українки підкреслює О. Забужко: "З-поміж усіх діячів нової української культури вона чи не одинока по-справжньому "сімейно закорінена"... При якому б то не було методологічному підході до її творчості завжди конче належить тримати в умі, що Леся Українка ніколи й ні в чому не виступає на сто відсотків "сама за себе": вона - "жінка з косачівського роду", дочка Олени Пчілки, небога (і духовна дитина!) Михайла Драгоманова, двоюрідна онука Якова Драгоманова (декабриста) тощо - одне слово, потомственна "лицарка духа святого"" ?35, 13?. Сімейна атмосфера, певна "ідеологія роду" стала підґрунтям для осмислення та втілення цілого ряду соціальних міфологем, що є наскрізними у творчості Лесі Українки - "волі-неволі", "честі", "обов'язку", "духовного аристократизму" тощо.
Родовід письменниці, звичайно, не є вирішальним фактором формування та модифікації її світогляду, який був значно ширший за сучасні їй вітчизняні культурні тенденції. Так звана некомунікативність творчості Лесі Українки, виражена в феномені нерозуміння її сучасниками, певною мірою обумовлена принциповою світоглядною позицією поетеси, яка "намагалася зобразити українське життя європейськими засобами" ?149, 41?. В зв'язку з цим спроба окреслити світогляд Лесі Українки безпосередньо стикається з проблемою так званого культурного синкретизму, в основі якого - звернення до явищ, які становлять вагому і постійну вартість у загальнолюдській культурній свідомості, зокрема до міфології, як до позачасового мірила людської культури. Леся Українка стоїть на позиціях загальнолюдського світобачення, роблячи акценти на особливостях духовного життя людини. Її творчість сповнена онтологічної (буттєвої) проблематики, коли основним змістом художнього осмислення стає розгляд самого світобуття як такого. Прояви культурного синкретизму у творчості письменниці проявляються в тенденції до взаємопроникнення окремих галузей мистецтва; в бажанні звільнитися від категорій часу та простору, вираженому у позаісторичному показі подій; в пошуках концепції загальнолюдської та понадчасової свідомості, найповніше представленої в міфотворчих мотивах. Отже, у власних світоглядних позиціях Леся Українка прагнула відстоювати загальнолюдські буттєві цінності, що певною мірою суперечили аксіологічним нормам сучасного їй соціального оточення. Особливо чітко це протистояння загальнолюдського, позаісторичного, широкого світогляду поетеси та нормативної, традиційної суспільної думки спостерігається у відношенні Лесі Українки до релігії, зокрема до проблем християнства. Релігійні погляди Лесі Українки є важливим світоглядним аспектом, що вплинув на її міфотворчість.
Релігійно-філософські пошуки Лесі Українки викликали полеміку в дослідницькій літературі, оскільки стереотип минулих часів про "атеїстичні погляди" поетеси підлягає зараз серйозній критиці. На релігійність Лесі Українки, безперечно, вплинули її стосунки з М. Драгомановим, про власні релігійні переконання якого можна судити з його літературної та наукової спадщини, зокрема зі статті "Борьба за духовную власть и свободу совести в ХVІ-ХVІІ столетии". Торкається цих питань він і в статті "Шевченко, українофіли і соціалізм", де, обумовлюючи звільнення людської свідомості від релігії, пише: "А як сталось, що скільки не різались люди з-за віри в ХІ-ХІІ ст., а все не могли звести всі віри на одну, то мусили якось помиритись. А після ряду церковних мирів по нужді ті люди, що стали більше вважати на зріст ремесла та торгів, ніж на попівські суперечки, та вчені, які читаючи старі книги, грецькі й римські, та подорожі по далеких землях, мали нагоду порівняти християнські церкви з наукою дохристиянською та вірами нехристиянськими в диких і в більш учених народі