Розділ II. Об'єктивна сторона легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
2.1. Злочинне діяння
Обов'язковим елементом будь-якого складу злочину, у тому числі легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є об'єктивна сторона злочину. Якщо об'єкт злочину характеризує те, проти чого спрямоване злочинне посягання, тобто, яким суспільним відносинам завдається шкода, то об'єктивна сторона - виражається у зовнішніх об'єктивних формах поведінки, у діянні (дії чи бездіяльності) суб'єкта, у наслідках, причинному зв'язку між цим діянням і наслідками та інших ознаках.
Розглядаючи об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, автор цього дослідження виходить із загальновизнаного поняття об'єктивної сторони складу злочину, її ознак та значення:
- об'єктивна сторона - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно-небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно-небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням та суспільно-небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину131);
- єдиною обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, є діяння (дія чи бездіяльність)132). Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту. Інші ознаки об'єктивної сторони (суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок, місце, час, обстановка, засоби та знаряддя) є факультативними ознаками. Ці ознаки, притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в статтях Особливої частини КК як ознаки конкретного складу злочину. Тому їх і називають факультативними ознаками об'єктивної сторони складу злочину.
- залежно від того, передбачені чи ні суспільно небезпечні наслідки у складі злочину, всі злочини розподіляються на дві групи: а) злочини з формальним складом та б) злочини з матеріальним складом. У тому разі, коли законодавець вказує на певну конкретну шкоду, як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони складу злочину, без якої або відсутній склад злочину взагалі, або відсутній склад закінченого злочину - такі склади злочину називаються матеріальними. В інших випадках, коли законодавча конструкція складу злочину не передбачає суспільно небезпечні наслідки як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони, - такі склади за їх конструкцією визначають як формальні.
- за своїми об'єктивними властивостями кожен злочин являє собою суспільно небезпечну дію чи бездіяльність.133) Дія (активна поведінка) та бездіяльність (пасивна поведінка), виступаючи різними формами активності особи, у соціальному розумінні мають схожі ознаки. Загальним для цих форм поведінки є порушення або загроза порушення суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. В юридичному ж розумінні дія і бездіяльність мають однакове значення і відрізняються між собою лише зовнішньою (виконавчою) стороною;
- об'єктивна сторона злочину відіграє дуже важливу роль у характеристиці конкретного акту поведінки суб'єкта та сприяє найбільш точному визначенню такої поведінки як конкретного злочину. Об'єктивна сторона дуже тісно пов'язана з об'єктом злочину і знаходиться з ним у постійному нерозривному зв'язку. Порушення охоронюваного законом об'єкта може бути здійснено не будь-якими, а тільки певними діями, характер яких визначається у першу чергу властивостями самого об'єкта.134) Спосіб же вчинення суспільно небезпечного діяння дозволяє не тільки визначити можливий об'єкт посягання, а й встановити форму вини. Характер об'єктивної сторони з більшою або меншою точністю визначає коло тих суспільних відносин, на які може бути здійснене злочинне посягання і в деяких випадках визначає суб'єктивну сторону.135) За допомогою ознак об'єктивної сторони у кримінальному праві проводиться розмежування суміжних злочинів, а іноді, ознаки об'єктивної сторони конкретного складу створюють критерій розмежування злочинів та інших правопорушень, що не є злочинами. Об'єктивна сторона злочину входить до підстави кримінальної відповідальності та є юридичним підґрунтям кваліфікації злочинів.
Відповідно до назви ст. 209 КК України об'єктивна сторона цього злочину виражається в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом. Поняття легалізації розкривається (конкретизується) в диспозиції статті. Це: 1) здійснення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаним злочинним шляхом; 2) укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаним злочинним шляхом; 3) вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ним, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення; 4) набуття, 5) володіння, 6) використання коштів чи іншого майна, одержаних злочинним шляхом.
Аналіз диспозиції дозволяє зробити висновок, що вона є описовою, оскільки точно визначає ознаки злочину, і безпосередньо не відсилає до норм інших галузей права.
З диспозиції ст. 209 КК випливає також і друга особливість об'єктивної сторони передбаченого в ній складу злочину: закон не називає як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони конкретні злочинні наслідки. Тобто, за законодавчою конструкцією цей злочин віднесений до злочинів з формальним складом, в якому, як правильно відмічала Т.В. Церетелі, закон карає вчинок сам по собі, оскільки вже у самій дії чи бездіяльності є порушення суспільних відносин136). Віднесення відмивання грошей до злочинів з формальним складом обумовлює і вирішення питання про момент його закінчення: таким моментом є вчинення суспільно-небезпечного діяння - легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
У загальному розумінні, термін "діяння" означає конкретний акт поведінки особи або сукупність таких актів.137) З точки зору кримінального права діяння повинне бути суспільно небезпечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим138). У своїй сукупності ці