РОЗДІЛ III. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ФАКТОРІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ГИРЬОВИКІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ
3.1 Значення педагогічних факторів у підготовці спортсменів - гирьовиків
Практика фізичного виховання веде постійний пошук шляхів і способів поліпшення тренувальної діяльності спортсменів. У сучасній підготовці спортсменів-важкоатлетів високого класу силова підготовка має важливе значення для визначення системи поглядів на побудову ефективного тренувального процесу, здатного приносити високі спортивні результати.
За останні роки як у важкій атлетиці, так і в гирьовому спорті, велике поширення одержали методи організації й активізації тренувальної роботи, що забезпечують високу працездатність спортсменів на основі застосування комплексів тренувальних завдань різної спрямованості, побудованих за принципом кругового тренування.
У результаті анкетного опитування і педагогічних спостережень за діяльністю досвідчених тренерів з важкої атлетики, гирьового спорту і пауерліфтингу низки областей України і м. Харкова з'ясувалося, що 72% з опитаних недооцінюють можливості застосування в тренувальному процесі тренувальних завдань різної спрямованості, що сприяють підвищенню результатів спортсменів, які займаються цими видами спорту.
Дані анкетного опитування показали, що тренери витрачають на навчання техніці виконання змагальних вправ у гирьовому спорті (поштовх гир двома руками і ривок гирі однією рукою) приблизно 23% часу тренувальних занять, а понад 60% часу йде на удосконалення фізичних здібностей, у тому числі й сили. Найбільшу перевагу тренери віддають трьом методам, що сприяють, на їхню думку , збільшенню обсягу й інтенсивності фізичних навантажень ,що ведуть до збільшення силових якостей спортсменів: метод максимальних зусиль , метод повторних зусиль, метод поступового збільшення обтяжень з максимальною швидкістю.
Відповіді тренерів розподілилися відповідно так: 61%, 20,3%, 18,6% і показує їхнє відношення до застосування методів виховання сили.
Способом організації займаються з 85 опитаних тренерів, 22 % віддали переобтяжень у змагальному, а 18,6% -- методу програмованого навчання, 19%-- круговому. Інші методи організації тренувального процесу використовують від 6 до 9% опитаних.
Аналіз спостереження за діяльністю тренерів із гирьового спорту показує, що більшість з них не вміє регулювати послідовність застосування обтяжень запропонованих спортсменам. На тренувальних заняттях недостатньо здійснюється диференційований підхід щодо займаючихся. Комплектування груп (відділень) на тренуваннях йде, в основному, довільно, а не за принципом рівня індивідуальної фізичної підготовленості.
Аналіз змагальної діяльності показує, що чим вище ступінь обтяження запропонованого спортсменам в умовах змагань з обраного виду спорту, тим ширше може бути діапазон доцільного збільшення тренувальних навантажень. Опитування тренерів підтвердило, що 62% з них вважає, що основною метою тренувань є підвищення силової підготовленості спортсменів. 23% указують на необхідність роботи, що займаються над підвищенням витривалості, а 16,3% застосовують комплексний підхід під час розвитку сили і гнучкості.
У той же час, абсолютна більшість тренерів (92%) указує на необхідність застосування методу максимальних навантажень у тренувальному процесі, вважаючи його основним для показу рекордних результатів під час змагань.
Відомо, що будь-яка рухова активність людини зв'язана з природним проявом різних м'язових зусиль динамічного та ізометричного характеру [22,102,123]. При цьому, у багатьох випадках думки авторів сходяться на тім, що тільки за допомогою дозованих обтяжень удається розвивати й ефективно удосконалювати силові здібності осіб, що займаються різними видами спорту, зв'язаними з підйомом обтяжень [14,15,34,42,54,63,72,89,99].
Проведене опитування й анкетування показали, що у тренерів є різні думки з приводу необхідності і можливостей застосування у важкій атлетиці методик розвитку силової підготовки спортсменів, і особливо гирьовиків, указуючи на різноплановість характеру та особливостей їхнього підходу до вирішення даної задачі.
Рис.3.1. Середні показники співвідношення витрат часу складових частин тренувальних занять у групах І розряду.
Застосовані у нашому дослідженні методики підготовки спортсменів-гирьовиків були піддані перевірці з метою встановлення розходжень в обсязі й інтенсивності тренувальної роботи, що повідомляються займаючимся тренувальних навантажень. Отримані результати дозволили визначити час корисної діяльності спортсменів-гирьовиків на тренувальних заняттях. Разом із результатами хронографії рухової діяльності спортсменів контрольної й експериментальної груп здійснюється контроль за запропонованим навантаженням і швидкістю відновлення функцій організму за частотою серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальному тиску.
Раціональне використання часу тренувальних занять у гирьовому спорті продовжує залишатися дотепер проблемою, вирішення якої залежить від багатьох причин.
Оптимально побудоване тренувальне заняття у гирьовому спорті містить коротке і чітке пояснення послідовності виконання тренувальних завдань, швидку організацію умов для їхнього виконання, застосування таких педагогічних принципів і прийомів, що підвищують активність кожного спортсмена і чітко дозують одержуване навантаження. Різні види діяльності спортсменів і тренерів на заняттях гирьовим спортом поєднуються під загальною назвою "щільність заняття".
Результати дослідження показали (рис.3.1; 3.2), що середні витрати часу тренувальної роботи під час занять гирьовим спортом складають різну кількість у групі І спортивного розряду і КМС.
Рис. 3.2. Середні показники співвідношення витрат часу складових частин тренувальних занять у групах КМС.
Аналіз хронограмм показує, що у групі І розряду і групі КМС з гирьового спорту хоч і виявлено розходження у часі, що відводиться тренерам на проведення окремих частин занять, але вони були незначні. Так, у групі КМС час основ