Ви є тут

Вплив кріоконсервованої фетоплацентарної тканини на перебіг стабільної стенокардії напруги.

Автор: 
Шепітько Костянтин Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003397
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконана на базі кафедри післядипломної освіти лікарів-терапевтів Української медичної стоматологічної академії, кардіологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського, та Полтавського регіонального центру клітинної та тканинної трансплантації, 4 міської клінічної лікарні м. Полтава.
Загалом під спостереженням знаходилось 155 осіб репрезентативні за віком та стати.
Серед обстежених хворих було 145 чоловіків (90%) та 11 жінок (10%) від загальної кількості обстежених. Середній віковий показник склав 39,7?2,4 роки.
Відповідно до поставлених завдань хворі були розподілені на наступні групи:
І група (45 осіб) - практично здорові;
ІІ група - (контрольна) 62 хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК., які отримували тільки базисну антиангінальну терапію: нітросорбід 10 мг через 6 годин, метопролол від 50 мг до 250 мг, аспекард 100 мг. один раз на добу.
ІІІ група - 23 пацієнтів, котрим на фоні базисної терапії проводили трансплантацію кріоконсервованої фетоплацентарної тканини (КФПТ). Препарат розміром 1х1 см. після розморожування під місцевою анестезією 0,5% розчином новокаїну в асептичних умовах одноразово трансплантували в верхньозовнішній квадрант сідниці на базі Полтавського регіонального центру клітинної та тканинної трансплантації.
ІV група - 25 хворих на стабільну стенокардію напруження ІІ-ІІІ ФК. яким додатково до базисної терапії призначався кріоконсервований екстракт плаценти (КЕП) в дозі 2,0 мл через кожні 3 дні протягом 15 днів
Розподіл хворих за віковими групами проводили відповідно до класифікації ВООЗ, згідно якої молодий вік - 20 - 44 років, зрілий вік - 45 - 59 років, похилий вік - 60 - 74 років, старечий вік - 75 - 89 років, довгожителі - люди старіше 90 років. Серед обстежених хворих переважали пацієнти молодого та зрілого віку, середній показник якого склав 39,7?2,4 роки.
Обстеженим хворим на ССН ІІ - ІІІ ФК. було максимально стандартизовано базисну терапію: нітросорбід 10 мг через 6 годин, метопролол від 50 мг до 250 мг в залежності від 6 хвилинної проби через 12 годин, аспекард 100 мг. один раз на добу. Була рекомендована стандартна дієта №10 за Певзнером із звичайним харчовим раціоном. Фізичні навантаження не обмежувались.
Хворим ІІІ-V груп на тлі базисної терапії вводили кріобіогенні стимулятори.
На базі 4 - ї міської лікарні м. Полтави в Полтавському регіональному центрі клітинної та тканинної трансплантації проводилась терапія з використанням кріоконсервованих біоматеріалів.
Хворих готували згідно до правил про оперативне втручання в асептичних умовах.
Хворим 3 групи на фоні базисної терапії проводили трансплантацію плацентарної тканини. Препарат розміром (1х1 см.) після розморожування під місцевою анестезією 0,5% розчином новокаїну в асептичних умовах одноразово трансплантували в верхньо-зовнішній квадрант сідниці в умовах операційної.
Хворим 4 групи в асептичних умовах трикратно вводили внутрішньом'язево кріоконсервований екстракт плаценти (КЕП) в дозі 2,0 мл через кожні 3 дні протягом 15 днів.
Перебіг стабільної стенокардії напруги оцінювався на підставі клінічних даних, лабораторних методів діагностики, комплексу інструментальних досліджень.
2.1. Клінічні та функціональні методи обстеження.
Враховуючи велику різноманітність, а інколи деяку невизначеність основної симптоматики у хворих на стенокардію напруги, з метою стандартизації клінічних даних для виявлення даної форми стенокардії використовували стандартний короткий опитувач Роузе [J. Rouse, 1968].
Методи оцінки функціонального стану міокарда.
Оцінка функціональної здатності міокарда проводилось неінвазивними методами обстеження: електрокардіографія в 12-ти загальноприйнятих відведеннях, та підтверджувалось ВЕМ. Дані методи відповідають основній вимозі, можливості багаторазового їх повторення в процесі дослідження хворих та розвитку захворювання, без ризику погіршення стану хворого.
Якісна і кількісна оцінка ЕКГ може дати інформацію про стан коронарного кровообігу, порушення ритму та провідності, змін електролітного балансу в міокарді. Тому всім обстеженим хворим до та після проведених лікувальних заходів реєстрували ЕКГ для виявлення вогнищевих, ішемічних змін міокарду. Відсутність зміни на ЕКГ у спокої не виключали діагноз ІХС: стенокардію напруги, тому що, за даними літератури, у хворих із тяжким стенозуючим ураженням коронарних артерій, зміни на електрокардіограмі можуть не виявлятись [223].
Проба з навантаженням - метод діагностики, який найбільш часто використовується для отримання об'єктивних доказів наявної ішемії міокарду та прогностично важливої інформації у хворих із встановленим діагнозом ІХС. Чутливість методу в середньому складає 68%, а специфічність - 77%. Тривалість та сила навантаження добре корелюють з прогнозом стану хворого [70]. Навантаження можна виконувати за допомогою бігової доріжки тредміла або велоергометра. Враховуючи вище зазначене, усім обстеженим хворим проводилось ЕКГ з велоергометрією. Критерієм ішемії вважали підйом сегмента ST, особливо в поєднанні з гострокінцевим зубцем Т (спрямованим догори або вниз). Доведено, що підйом сегмента ST вказує на більш важкий ступінь ішемії, ніж його депресія. Депресія сегмента ST вказує на наявність фіксованої обструкції коронарної артерії. Депресія сегмента ST на 2 мм і більше, особливо, якщо вона є косонизхідною, вказує на множинні коронарні стенози.
Протипоказаннями до велоергометрії були: гострий інфаркт міокарда (менше 30 днів від початку захворювання), нестабільна стенокардія, порушення мозкового кровотоку, тромбофлебіт, ХСН ІІБ-ІІІ ступеня, виражена дихальна недостатність, миготлива аритмія, стеноз аортального клапану, аневризми серця чи аорти, виражена гіпертензія (САТ > 220 мм рт.ст., ДАТ > 130 мм рт.ст.), тахікардія (> 100 уд/хв), аритмії, епізоди непритомності в анамнезі блокади ніжок пучка Гіса (при цьому нем