РОЗДІЛ 2
ПІДВІДОМЧІСТЬ СПРАВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
2.1. Повноваження Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Регулювання конкурентних відносин в Україні здійснюється рядом державних органів: Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міжвідомчою комісією з питань демонополізації економіки, центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Однак головним суб'єктом у реалізації політики антимонопольного регулювання, захисту і підтримки добросовісної конкуренції є Антимонопольний комітет України - спеціально створений державний орган, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності [6]. Як відмітив Б.Б.Говорецький (голова Хмельницького територіального відділення Антимонопольного комітету України), "Саме антимонопольні органи поставлені цивілізованим суспільством створювати умови, оберігати і захищати добросовісну конкуренцію" [3, с.1].
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії (Постійно діючі та тимчасові), державні уповноважені, адміністративні колегії територіальних відділень є органами Антимонопольного комітету України. Одним з головних повноважень, якими наділений Антимонопольний комітет України, є розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [6].
Відповідно до п.4 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (надалі - Правила) [66], органами, уповноваженими розглядати справи, є: Комітет як вищий колегіальний орган; Постійно діюча адміністративна колегія; тимчасові адміністративні колегії; адміністративні колегії територіальних відділень.
Посадовими особами, наділеними повноваженнями щодо розгляду справ, є державні уповноважені.
Структурно Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення складаються з управлінь та відділів, які займаються дослідженням певних секторів економіки.
Компетенцію та повноваження Антимонопольного комітету України та його органів врегульовано Законом України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року [6], до якого було внесено ряд суттєвих змін та доповнень. Процесуальну діяльність Антимонопольного комітету України врегульовано Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року [9], відомчими нормативними актами, зокрема Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [66], а також методиками, методичними рекомендаціями, роз'ясненнями, інструкціями, положеннями, інформаційними листами щодо застосування окремих норм законодавства або вчинення окремих процесуальних дій [67 - 80].
Проте зазначимо, що в механізмі правового регулювання конкурентних відносин, а також при визначенні правового статусу антимонопольних органів є певні протиріччя, неузгодженості та спірні питання. Як вірно відмічають юристи-практики, "Недосконалістю, суперечливістю антимонопольного законодавства, відсутністю чіткого розмежування компетенції АМКУ і його органів: колегій, державних уповноважених, територіальних відділень, - та колізійністю норм зазначеного законодавства ускладнюється практика його застосування" [81, с.90].
Теоретики права, зокрема М.Й.Штефан, зазначають, що "Держава виконує завдання і реалізує свої функції через систему спеціально створених для цього державних органів, сукупність яких для певного виду діяльності називається "відомством". Кожне відомство і орган, який входить до його системи, виконують тільки ті функції та наділені тими повноваженнями, які встановлені Конституцією та законами України. Розмежування компетенції між різними органами держави і називається підвідомчістю [82, с.171]. Таким чином, можна стверджувати, що компетенція органу, відомства і визначає його підвідомчість.
В загальнотеоретичних положеннях, визначаючи підвідомчість, М.Й.Штефан вказує на те, що є кримінальна і цивільна юрисдикція, але він нічого не говорить про господарську юрисдикцію, якою наділені господарські суди, інші органи, що уповноважені розглядати господарські спори, а також юрисдикцію інших відомств, які теж розглядають господарські правопорушення та спори [82, с.171].
В юридичній науці існують різні підходи до визначення підвідомчості і компетенції. Так, наприклад, І.А.Балюк, прямо і категорично стверджує, що під "Підвідомчістю, або предметною компетенцією, розуміють коло справ, віднесених до розгляду і вирішення системою певних органів" [83, с.39]. Відомий вчений А.В.Венедиктов під компетенцією розуміє предмет діяльності державного органу, його завдання та функції, об'єм прав та обов'язків, необхідних для здійснення завдань цього органу [84, с.613].
Але, на нашу думку, вірною буде позиція тих вчених, які вважають що компетенція не зводиться лише до розгляду спорів, а включає в себе ще й вирішення цілого ряду інших питань [85, с.55]. Таким чином, компетенція органу або відомства за обсягом та охопленням кола питань є набагато ширшою ніж його підвідомчість, підвідомчість є лише складовою компетенції. На нашу думку, в широкому розумінні, компетенція - це сукупність знань, якими наділений певний орган або посадова особа.
Повноваження Антимонопольного комітету України закріплено у ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", в якій міститься невичерпний перелік дій, які складають повноваження зазначеного органу, причому закінчується вказана стаття положенням: "здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції" [6]. Виходить, що Антимонопольний комітет України може бути наділений ще й іншими повноваженнями, але якими? Які буде закр
- Київ+380960830922