РОЗДІЛ II
ПРОГРАМА І МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження швейцарського регіоваріанта, які були зорієнтовані на розкриття його лінгвістичної специфіки, активно проводилися в 70-80-х роках ХХ століття [18, 32, 113, 195, 228, 239, 244, 251, 268, 269]. Відтоді пройшло вже понад 20 років і глибоких змін зазнали не тільки геополітичні контури світової спільноти (зокрема, в Європі), а й соціокультурологічні зв'язки між окремими індивідами, групами людей, націями й державами. Світова глобалізація сприяла також самоідентифікації периферійних мовних груп, які опинилися в епіцентрі процесу мовної інсекурації.
З іншого боку, якісно змінились методи експериментальних досліджень, застосовувані в сучасному мовознавстві, які сприяли перегляду традиційного розуміння про особливий характер швейцарського регіонального варіанта щодо сучасного французького стандарта вимови.
Результати попереднього аналізу, виконаного в рамках цього дослідження (см. докладніше 2.3), дають змогу простежити процес варіювання фонологічних опозицій на матеріалі окремого ідіолекту і провести подальший порівняльний аналіз останніх у мовленнєвій практиці певної групи людей з метою виявлення їх основних особливостей, а також тенденцій еволюції норми вимови розглядуваної мови. Мовлення окремої людини розглядається нами як дослідницький інструмент, що уможливлює спостерігати за його мовленнєвою поведінкою на практиці.
З історії розвитку фонетики відомо, що за допомогою найпростіших методів інструментального аналізу, здійснюваного багатьма лінгвістами до ХХ століття (Додарт, Феррен, Кратценштейн, Кемнелен, Хладні, Гарсія, Брюкке, Меркель та ін.), можна об'єктивно визначити положення і форму мови при артикуляції окремих звуків, проте здобути конкретні дані про акустичні й часові параметри звукових одиниць такий підхід не дозволяє [40].
На сучасному етапі розвитку лінгвістики нові емпіричні знання відкриваються через широке залучення кількісних й експериментальних (інструментальних) методів, що спираються на математичні обчислення. Поглиблення емпіричних методів дослідження сприяло виникненню інженерної лінгвістики, одним з напрямів якої є експериментальна фонетика [98, с. 5,7,9]. Л.В.Щерба надавав експерименту в мовознавстві особливого значення: "... в основу всіх моїх лінгвістичних тверджень завжди був покладений здобутий за проведення експерименту мовний матеріал, тобто факти мови" [137, с. 24-39]. Інтенсивний розвиток техніки в ХХ столітті спричинив проведення більш детального аналізу акустичних і артикуляторних характеристик мовлення, внаслідок якого маємо значні досягнення у сфері фонетичних досліджень. Про недоліки методу анкетування, а також про доцільність застосування методу лінгвістичного експерименту в дослідженнях із норми вимови див. [22, с. 32-37; 129, с. 216]. Розвиток інструментального акустичного аналізу голосних, зокрема, фотографічний запис і звуковідтворення засвідчили наявність у складі голосного однієї чи кількох областей посилених частот. Цей факт підтверджується при вивченні якісних характеристик голосних на формантному рівні у таких аспектах:
- лінгвістичному [183, 211, 225] ;
- соціолінгвістичному - гендерні розбіжності на рівні формантних частот [152, 156, 166, 178, 179, 277, 284, 285, 303-305, 308] ;
- прикладної лінгвістики [249, 257, 290].
2.1. Етапи проведення фонетичного експериментального дослідження
Лінгвістичний, зокрема фонетичний експеримент, невіддільний від теоретичної бази даних, що дають змогу прокоментувати результати, здобуті під час інструментального дослідження. Така методика включає сформульовану гіпотезу і такий об'єкт, що дозволяє здійснювати кількісні виміри залежних і незалежних перемінних у конкретних умовах. Складовою частиною експериментально-фонетичного дослідження є вимір параметрів досліджуваного об'єкта. Будь-який фонетичний експеримент має багатовимірний характер і тому передбачає системний підхід до вивчення об'єкта.24
Методика проведеного нами експериментального дослідження формується у кілька етапів:
- добір експериментального матеріалу;
- проведення спектрального аналізу з подальшим виокремленням дослідницького корпусу;
- числова статистична обробка даних з подальшою лінгвістичною інтерпретацією.
Експеримент проводився в лабораторії експериментальних досліджень кафедри лінгвістики Лозаннського університету під керівництвом завідувача кафедри доктора філологічних наук, професора Ремі Жоліве.
Запис матеріалу здійснювався в студійних умовах лабораторії з використанням диктофону. Всі інформанти вміли користуватися звукозаписною апаратурою. Мета і завдання дослідження інформантам не повідомлялися.
Суть експерименту. Інформанту для двох послідовних прочитань пропонується група мінімальних пар, наявна в спеціально підготовленому тексті й один раз зафіксована в єдиному списку слів25 (текст, список слів, розширений список слів див. Додаток А.1, А.2, А.3). При цьому на початку експерименту передбачається непідготовлене прочитання зв'язного тексту, а далі інформанту надається можливість попередньо ознайомитися зі списком слів. Експериментальні дані записуються на магнітофонну плівку (загальний обсяг запису становить близько 30 хвилин для кожного реципієнта). Частотне повторення фонетичних слів26, що утворюють фонологічні опозиції, обраних нами для дослідження, забеспечується спеціальним лінгвістичним корпусом. Фонетичні слова рівномірно подано на початку, в середині й наприкінці висловлень тексту. При прочитанні тексту враховується темп мовлення мовців. У списку слів враховується місце розташування мінімальних пар, відібраних для аналізу. Відібрані одиниці з фонологічною змінною відсутні в перших і останніх п'ятьох словах.
Лабораторне мовлення характеризується більшою точністю і чіткістю всіх артикуляторних процесів і подекуди підкресленим перебільшеним виявом усіх диференційних ознак фонем.
Для об'єктивного добору інформантів, а також для уточненн