РОЗДІЛ 2. Комунікативно-прагматичні особливості фразеологізмів
2.1. Конотативний аспект фразеологізмів
Дослідження мовних явищ з точки зору не тільки чисто виражально-зображувальних можливостей, але й комунікативних, набуває сьогодні особливого змісту. Це допомагає краще зрозуміти призначення образної системи мови, глибше пізнати її структуру, функціональні особливості.
Існування у газетно-публіцистичному мовленні фразеологізмів ідіоматичного та неідіоматичного характеру можна пояснити самою природою газетної публіцистики, якій властиве поєднання емоційно-образних та логіко-понятійних структур. Загальновизнаним є існування логічного та образного рівнів відображення дійсності, принаймні для художньо-публіцистичних жанрів. Одним з основних завдань журналіста є відображення дійсності з метою впливу на неї. ФО у газетному мовленні є тим знаряддям, що забезпечує це відображення і вплив у найефективніший спосіб.
Деякі дослідники зазначають, що "поняття" у публіцистиці займає провідну позицію стосовно образу, наголошуючи на існуванні публіцистичного пізнання навколишньої дійсності. Від художнього воно відрізняється документальністю, а від наукового ? своїми емоційно-образними, конкретно-особистісними рисами. Рух від факту до образу, якщо уявити його як рух від інформаційних, аналітичних жанрів до художньо-публіцистичних, обумовлює посилення "авторської присутності", і відповідно, суб?єктивності, збільшення кількості образної фразеології.
Обов?язковим елементом значення фразеологічної одиниці, на думку багатьох дослідників, є конотація. Аналіз робіт в галузі семантики показав, що у термін "конотація" вкладається вузький і широкий зміст. Традиційно під конотацією розуміється додатковий зміст слова (або виразу), що супроводжує його семантичні або стилістичні відтінки, які накладаються на його основне значення та слугують для вираження різного роду експресивності, емоційності, оцінності. У поняття конотації включають також фонові знання етнічного та історичного характеру, що не модифікують сигніфікативне значення мовних одиниць, але маркують його в національно?культурному (лінгвокраїнознавчому) відношенні ?45, с. 15?.
У своїй роботі ми приймаємо як найбільш адекватне, на нашу думку, визначення В.М. Телії: "Конотація ? це семантична сутність, що узуально або оказіонально входить у семантику мовних одиниць, і висловлює емоційно?оцінне та стилістично марковане ставлення суб?єкта мовлення до дійсності при її означуванні у висловлюванні, яке отримує внаслідок цієї інформації експресивний ефект" ?194, с. 5?.
Якою ж є функціональна мета конотації ФО та образні уявлення, які вона викликає у реціпієнта комунікації? Конотація ФО націлена на певний прагматичний ефект, який забезпезпечується експресивністю та рядом конотативних значень, що потенційно закладені у фразеологізмі. В.М. Телія зазначала, що конотація як експресивно маркований макрокомпонент семантики є продуктом оцінного сприйняття та відображення дійсності у процесах номінації. Основною функцією конотації, на її думку, є функція впливу, що безпосередньо пов?язана з прагматикою мовлення ?194, с. 43?. Це підтверджує аналіз ФО в іспанській періодиці. Порівняймо фразеологізми: 'echar talla uno' та дієслово ayudar [допомогти]: "Pero mientras la Espana real ha dado talla, la Espana oficial solo ha buscado la foto en meteoricas visitas a Bosnia" (В той час, коли справжня Іспанія проcтягла руку допомоги, офіційна Іспанія підшукувала фото у своїх метеорних візитах до Боснії) [El Pais, 7/05/99, p.7]. Значення ФО більш ємне, яскраве, експресивно-оцінне, ніж його нейтральний еквівалент. Не заперечуючи наявність денотативно-номінативної функції ФО, багато дослідників правомірно вважають визначальною функцію конотативну" [5, с. 45].
Експресивність пов'язана з категорією оцінності, яка обов'язково бере участь у формуванні суспільної думки. Як експресивність, так й усі інші конотативні характеристики фразеологізму у газетному тексті слугують для здійснення ефективної комунікації, реалізуючи ряд комунікативних стратегій: вони спрямовані на підтримку взаємодії з метою досягти консенсусу, на аргументацію без примусу (неагресивне нав?язування думок) тощо. Особливо важливою для жанру газетної публіцистики є оцінність, а одним з яскравих засобів оцінки є фразеологія. Основною функцією фразеологізму є не номінація, а образно-емоційна оцінка предметів, ознак, дій (адже емоційно-експресивні засоби газетного слова не існують і не функціонують ізольовано від суспільно-політичного життя суспільства).
Серед мовних елементів?носіїв фонової інформації помітно виділяються фразеологізми образного характеру. Вбираючи в себе інформативність лексем і семантично їх перетворюючи, вони виражають не тільки нові значення, але й нові прагматичні відносини. Прагматичність образної фразеології визначається тим, що у її утворенні більшою мірою, порівняно з одиницями інших рівнів, бере участь людський фактор ?100, с.168?.
Таке явище як мовна образність є предметом вивчення різних наук: філософії, психології, літературознавства, лінгвістики. Зацікавлення цим явищем обумовлене здебільшого труднощами висловлювання абстрактної думки словами. Такі дослідники як В. В. Виноградов, І. С. Курахтанова розглядають образ як подвійний синтетичний вид відображення, тобто такий, що охоплює явища у єдності змісту і форми, поєднує в собі якості чуттєвого і раціонального ступеня пізнання ?120, с. 66-67?. Вони підкреслюють, що образ, сприяючи розумінню того, що він змістовно означає, апелює до чуттєвого, несвідомого? Психологи стверджують, що існує зв?язок активності несвідомого із складними формами пізнавальної діяльності? Водночас образ апелює до свідомого, оскільки основою образу є співставлення як одна з головних операцій мислення?
Образність є одним із засобів викликати співучасть у співрозмовника? В ній своєрідно поєднуються лінгвістичні та психологічні фактори? Конкретна чуттєвість, яка притаманна будь?якому образу ? це джерело емоційност
- Київ+380960830922