РОЗДІЛ 2
ТЕКСТОВИЙ КОНЦЕПТ-КОНСТАНТА
ФІЗИЧНА ПОДОРОЖ У ТВОРАХ ЛЕ КЛЕЗІО:
КОГНІТИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ
Роботи з когнітивної поетики кінця ХХ – початку ХХІ століття вирізняються
численними спробами вітчизняних та зарубіжних дослідників розробити єдину
методику дослідження концепту та його різновидів, таких як поняття, образ,
схема дій, гештальт, картина. Незважаючи на значний прогрес, що був здійснений
у цьому напрямку в останньому десятилітті, на сьогоднішній день методика
концептуального аналізу поки ще не має достатньої конкретики та однозначного
розуміння. Загальноприйнятим є той факт, що основою концептуального аналізу
виступає семантична організація тексту та її компоненти, домінантною одиницею –
концепт або його різновиди.
2.1. Засадничі принципи моделювання
текстового концепту-константи подорож
Базисом концептуального аналізу узагальнюючої художньої сутності ТКК є, на наш
погляд, його моделювання, яке здійснюється задля візуального, наочного
представлення його ментальної структури, що експліцитно / імпліцитно відтворена
в обраному ілюстративному матеріалі. Зазначимо, що в лінгвоконцептології
концепт розглядається саме як кодована та динамічна сутність, пізнання якої
може здійснюватися за допомогою операцій моделювання [166, с. 78]. У свою
чергу, процес моделювання концепту передбачає, передовсім, розгляд
номінативного поля обраної концептуальної сутності.
2.1.1. Когнітивно-пропозиційна структура як основа моделювання текстового
концепту-константи. У наукових дослідженнях модель розуміють як певний
абстрактний ідеалізований об’єкт, гносеологічний образ, що перебуває у
відношеннях відповідності (подібності) з оригіналом [33, с. 34; 54, с. 20; 341,
с. 304], безпосереднє дослідження якого є неможливим [54, с. 15; 125, с. 14].
Будь-яка модель формується на основі гіпотези про можливу будову оригінала та
представляє собою його функціональний аналог; критерієм адекватності моделі
виступає практичний експеримент. До головних функцій гносеологічної моделі
відносяться – функція відображення та функція отримання нових знань про
досліджуваний об’єкт [142, с. 131–140]. У свою чергу, когнітивна модель – це
розумова побудова, певна ідея, що сформована в результаті умовиводів, які
спираються на спостереження [160, с. 45]. Якщо в структурній лінгвістиці
моделюються власне мовні явища, то в когнітивній – структури знання, що
пов’язані з досліджуваними мовними одиницями [120, с. 62]. Цей факт пояснюється
сутнісною природою сучасних лінгвокогнітивних досліджень, відправною точкою
яких є розуміння мови як основного засобу вираження знань про світ. Оскільки
поняття модель отримує широку популярність у межах (не тільки)
лінгвоконцептології сьогодення, спостерігається певна множинність підходів у
роботі з останньою [див. там само, с. 69]. Вибір конкретної моделі або
поєднання декількох визначається в залежності від об’єкту, предмету, матеріалу,
цілей та завдань дослідження.
Для нашого дослідження була вибрана методика моделювання концепту, що
ґрунтується на понятті когнітивно-пропозиційної структури, в основі якої
містяться "узагальнення регулярно повторюваних у лексичних, фразеологічних та
текстових репрезентаціях концепту його суттєвих рис, що репрезентують знання
про світ" [10, c. 110]. Когнітивно-пропозиційна структура представляє собою
"проекцію можливої ситуації" (за термінологією Т. де Мауро [124, с. 75]), що
розгортається в просторі художнього тексту. Ця абстрагована лінгвокогнітивна
модель відповідає тій логічній структурі знання, що дозволяє ідентифікувати
основну ідею та приналежні компоненти досліджуваної концептуальної одиниці [2,
с. 42]. За Дж. Лакоффом, під прозиційною моделлю слід розуміти таку когнітивну
модель, в якій не використовуються механізми уяви, тобто метафора, метонімія
або ментальна образність. Пропозиційні моделі відзначаються об’єктивістським
"присмаком", оскільки представляють сутності з їх сутнісними рисами та реально
існуючими відношеннями [113].
В основу терміна "когнітивно-пропозиційна структура" входить поняття
"пропозиція", що набуло особливої актуальності в сьогоденних лінгвокогнітивних
студіях. Пропозиція – особлива структура представлення знань [340, с. 137],
носіями яких у тексті є найчастіше предикатні слова – дієслова, прикметники,
прислівники, а також іменники із предикатною семантикою. З метою опису
когнітивно-пропозиційних структур того або іншого художнього тексту Л. Г.
Бабенко пропонує досліджувати контексти, що містять предикатні слова однієї
семантичної області, які мають у тексті концептуальну значущість та які надають
вихід до словесного представлення концепту [10, c. 110–111; 60, с. 158]. У
результаті такого аналізу виявляється базова когнітивно-пропозиційна структура
концептуального простору тексту, яка представляє виявлену шляхом узагальнення
реальних контекстів текстову пропозицію у вигляді аргументно-предикатної
структури, що репрезентується в конкретному тексті (або сукупності текстів
одного автора). Базовий концепт того або іншого літературного твору (в нашому
випадку ТКК у сукупності творів) є основою його / їх когнітивної структури,
яка, у свою чергу, представляє систему знань автора, що втілена в тексті, тобто
інформацію естетико-художнього характеру [10, c. 110–111].
Попередній аналіз текстового матеріалу на основі виокремлених прямих лексичних
репрезентацій концепту подорож – voyage, voyager та voyageur продемонстрував,
що розгортання ТКК подорож у ле-клезіанській прозі є можливим дослідити за
допомогою когнітивно-пропозиційної структури, яка містить такі складники:
суб’єкт, предикат, мета / причина,
- Київ+380960830922