Ви є тут

Місцеве самоврядування як фактор регулювання соціально-економічного розвитку постраждалих районів від аварії на ЧАЕС

Автор: 
Войтенко Архип Борисович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001355
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО СТАБІЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО
- ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ
ЖИТОМИРЩИНИ
2.1. Функціонування органів місцевого самоврядування у процесі нейтралізації
наслідків аварії на ЧАЕС
Однією з головних проблем, що спричинили соціальні наслідки катастрофи, на наш
погляд, стала недооцінка масштабу аварії, відсутність будь-якої інформації про
радіаційну обстановку в початковий період аварії, що і призвело до поетапної
евакуації. Слід зазначити, що найбільш складні проблеми сконцентровано у сфері
соціально-економічній, зокрема, соціально-психологічному аспекті як самої
катастрофи, так і ліквідації її наслідків. Здійснені у даному напрямку
дослідження засвідчують наступні факти. Згідно даних Інституту соціології НАН
України, у населення постраждалих територій зростає занепокоєння за здоров'я
дітей: якщо в 1995 році 24 % батьків вважали, що їх діти мали серйозні
захворювання, то в 1997 році таких батьків нараховувалося вже 60% [375].
Про дієву і зростаючу роль органів місцевого самоврядування в економічному і
соціальному розвитку засвідчує характер рішень, прийнятих Житомирською обласною
радою у 1998-2004 роках. За цей період Житомирська обласна рада провела 32
сесії, на яких прийнято майже 500 рішень, які стосувалися економіки,
агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, бюджетних питань,
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та соціального захисту населення тощо, що
підтверджує думку, що українського народу притаманні стійкі самоврядні
тенденції.
Враховуючи той факт, що соціально-економічний стан населення області значною
мірою залежить від роботи провідних галузей народногосподарського комплексу,
сесійна робота обласної ради, її депутатів спрямовувалась на їх відновлення.
Так, зважаючи на складну ситуацію в агропромисловому комплексі 1998 року, за
ініціативою відповідної постійної комісії, було вивчено і внесено на розгляд
другої сесії Житомирської обласної ради питання „Про стан справ в
агропромисловому комплексі області та шляхи його реформування”. На сесії було
затверджено заходи щодо стабілізації галузі сільського господарства і виходу з
кризи на період 1998-2000 років. В порядку контролю це рішення перевірялось
комісією на місцях, інформаційні звіти про хід виконання двічі заслуховувались
на сесії [130, с.26].
Оскільки згідно з законодавством, обласна державна адміністрація з делегованих
повноважень підзвітна і підконтрольна обласній раді, в 2000 та 2001 роках на
сесіях обласної ради було заслухано звіти голови обласної державної
адміністрації про виконання програми економічного і соціального розвитку та
бюджету за 1999 та 2000 роки. На сесіях ради заслуховувались також звіти інших
відповідальних працівників обласної державної адміністрації [130, с.27].
При активній роботі депутатів усіх рівнів та органів виконавчої влади як
області в цілому, так і більшості районів, в останні роки призупинився спад
виробництва і забезпечився його приріст.
У січні-грудні 2003р. промисловістю області вироблено продукції у діючих цінах
на 2487,6 млн.грн., крім того перероблено давальницької си­ровини на 429,6
млн.грн., з якої 38,9% (166,9 млн.грн.) становить сиро­вина іноземних
замовників. У грудні відносно листопада обсяги про­мислового виробництва зросли
на 0,7%, відносно грудня попереднього року - на 28,9%. За 2003 рік одержано
найбільший за три останні роки приріст виробництва - 22,0%.
Збільшили місячний випуск продукції порівняно з листопадом 49,0% промислових
підприємств, зменшили - третина, зовсім не працювали -17,2%. У грудні проти
попереднього місяця нарощено виробництво за всіма видами промислової
діяльності, окрім харчової промисловості, де відбулося зниження на 11,9%.
У 2003 році проти минулорічного зберігається приріст виробництва у металургії
та обробленні металу - на 79,9%, у виробництві деревини і виробів з неї - на
45,5%, у харчовій - на 30,5%, у виробництві інших неметалевих мінеральних
виробів - на 24,8%, у хімічній і нафтохімічній - на 22,8%. Перевищили обсяг
виробництва 2002 року також підприємства добувної, легкої, машинобудівної та
целюлозно-паперової і поліграфічної промисловості. Водночас не досягли рівня
попереднього року підприємства з розподілення електроенергії- на 5,7 %.
Протягом року не відновили виробництво 12 промислових під­приємств (3,3%
загальної кількості).
У 2003 році у промисловості збереглось стійке зростання обсягів виробництва,
яке склало 22 проценти. Із одинадцяти основних галузей промисловості приріст
забезпечили десять. 16 районів і всі міста збільшили обсяги випуску промислової
продукції з початку року проти минулорічного. У 2003 році інноваційною
діяльністю займалися 34 промислових підприємства, або 9,6% загальної кількості
працюючих.
Створення та впровадження нової чи значно удосконаленої продукції здійснювали
27 підприємств (7,6% загальної кількості). З них 22 підприємства освоїли у
звітному періоді 94 найменування інноваційної продукції. Третину нових видів
продукції освоїли підприємства хімічної промисловості, чверть - харчової, 14,9%
- машинобудівної промисловості, 11,7% - з виробництва інших неметалевих
мінеральних виробів, 9,6% -легкої промисловості. За розглядуваний період обсяг
інноваційної продукції склав 39,7 млн.грн., або 1,6% загального її обсягу.
Серед інноваційно активних підприємств питома вага цієї продукції становить
5,1%.
Нові виробничі процеси розробляли і впроваджували 12 підприємств, або 3,4%
загальної їх кількості. Ними було використано 32 прогресивних технологічних
процеси, з яких майже дві третини - маловідходні, ресурсозберігаючі. Всі нові
технологічні процеси вп