РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб
Обстежено 165 хворих на гіпертонічну хворобу II ст., які знаходились на
амбулаторному лікуванні в міській клінічній лікарні №1 та на стаціонарному - в
кардіологічному відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім.
М.І.Пирогова в період з листопада 2001 по грудень 2003 року. Контрольну групу
склали 49 практично здорових осіб, співставних за віком та статтю. Із загальної
кількості хворих було 97 чоловіків віком від 30 до 63 років і 68 жінок у віці
від 36 до 69 років. Значна частина обстежених була працездатного віку (табл.
2.1). Середній вік обстежених склав 41,2±2,5 роки.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених осіб за віком та статтю
Вік,
роки
Всього (n=165)
Чоловіки (n=97)
Жінки (n=68 )
абс.
відн. %
абс.
відн. %
абс.
відн. %
30-39
25
15,2
18
18,6
10,3
40-49
61
37,0
41
42,2
20
29,4
50-59
52
31,5
22
22,7
30
44,1
60-69
27
16,3
16
16,5
11
16,2
Діагноз ГХ виставлявся згідно класифікації ВООЗ (1993) на основі характерних
скарг хворих, даних клінічного обстеження, анамнезу життя і хвороби, ЕКГ-змін,
даних інструментальних і додаткових досліджень. У всіх хворих був виключений
симптоматичний характер АГ. В дослідження не включали пацієнтів з виразною ІХС,
серцевою недостатністю (ФК III – IV), порушеннями мозкового кровообігу в
анамнезі, ураженнями клапанного апарату серця, хронічними захворюваннями
легень. Хворі із значною супутньою патологією з програми виключались.
При вивченні основних клінічних симптомів у хворих на ГХ (рис.2.1) в обох
групах частіше всього відмічався: головний біль, загальна слабкість.
Головокружіння, “миготіння мушок” або поява “сітки” перед очима, шум у вухах,
біль в області серця, погіршання пам‘яті та сну – мали перевагу у пацієнтів з
більш високими цифрами АГ. У 3,8 % пацієнтів захворювання перебігало
безсимптомно, підвищення АТ у них було виявлено випадково, переважно під час
медичних профілактичних оглядів.
Тривалість захворювання складала від 1 року до 27 років: від 1 до 5 років воно
було виявлене у 39 (27,7%), від 6 до 10 років – у 97 (25,0%), від 10 до 20
років – у 21 (26,3%), більше 20 років – у 8 (9,7%) хворих. Тривалість
захворювання в середньому коливалась в межах 7,5±2,7 років. Основну групу
склали хворі, у яких тривалість гіпертонії була від 2,5 до 11 років, що
свідчить про доброякісний, повільно-прогресуючий перебіг ГХ.
Проведений аналіз даних анамнезу для виявлення факторів ризику ГХ показав, що
психоемоційні перевантаження мали місце у 125 хворих (75,7%), обтяжена
спадковість у 82 хворих (49,7%), підвищене споживання повареної солі у 31
хворого (18,7%). У 118 (71,5%) спостерігалось поєднання одночасно кількох
факторів ризику. У 15 (9,0%) хворих фактори ризику були відсутні.
Пацієнти частіше всього звертались в клініку у зв‘язку з загостренням
захворювання, яке проявлялось наявністю гіпертонічних криз (37,5%) та
неефективністю медикаментозного лікування на попередньому етапі.
При об‘єктивному обстеженні хворих визначались основні параметри, що
характеризують стан серцево-судинної системи. (рис.2.2). Як правило, пульс на
променевій артерії був ритмічний, напружений. При пальпації ділянки серця зміни
властивостей серцевого поштовху (розлитий, резистентний) зареєстровано у 68
(41,2 %) хворих. Зміщення лівої межі серця виявлено у всіх 100% обстежених.
Судинний пучок у 57 (79,1%) пацієнтів був зміщений вправо за рахунок аорти. При
аускультації серця послаблення І тону на верхівці зареєстровано у 25 (34,7%)
хворих, акцент ІІ тону над аортою у всіх 100%, систолічний шум на верхівці – у
7 (9,7%) пацієнтів.
З боку інших органів і систем спостерігались лише вікові зміни.
ЕКГ-дослідження перед призначенням лікування проводилось всім 165 хворим на ГХ.
Аналіз ЕКГ дозволив у 111 (67,6%) пацієнтів виявити ознаки гіпертрофії лівого
шлуночку і у 26 (36,1%) - порушення ритму і провідності (синусова тахікардія,
надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія, часткова та повна блокади лівої та
правої ніжок пучка Гіса, атріовентрикулярна блокада І ст). Пацієнтів з
миготливою аритмією в дослідження не включали.
У 69 (41,8%) хворих при дослідженні очного дна були виявлені ознаки
гіпертонічної ангіопатії сітківки.
При вивченні деталей анамнезу та медичної документації визначено, що до
надходження більше ніж половина хворих або не отримували гіпотензивної терапії,
або приймали антигіпертензивні засоби несистематично, в основному, при
загостренні захворювання або розвитку гіпертонічної кризи. З препаратів частіше
всього використовувались адельфан, каптоприл, рідше - b-адреноблокатори
(анаприлін, атенолол), антагоністи кальцію (ніфедіпін). Хворі, які займались
самолікуванням, віддавали перевагу комбінованим препаратам. Дієти і
рекомендації до ведення здорового способу життя не притримувались 57 (34,5%)
обстежених осіб з ГХ.
Із супутніх захворювань виявлені хронічний фарингіт – у 4 (3,5%) хворих,
хронічний тонзиліт – у 14 (12,3%), остеохондроз грудного і поперекового відділу
хребта – у 87 (52,7 %).
Контрольну групу склали 49 практично здорових особи (29 чоловіків та 20 жінок),
середній вік яких дорівнював 47,9±3,4 роки. При об‘єктивному та
інструментальному обстеженні осіб контрольної групи не було виявлено
патологічних змін з боку серцево-судинної системи, органів дихання, травлення
та сечовиділення. Результати клінічних лабораторних досліджень (загальний
аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз сечі та крові на цукор) знаходились
в межах загальноприйнятих норм. Трикратне вимірювання
- Київ+380960830922