РОЗДІЛ 2
Теоретико-методичні основи естетичного розвитку молодших школярів засобами
синтезу мистецтв
2.1.
Система концептуальних вихідних положень естетичного розвитку молодших школярів
на засадах синтезу мистецтв...........................................
109
2.2.
Обґрунтування структурно-функціональної моделі естетичного розвитку молодших
школярів засобами синтезу мистецтв.........................................
139
2.3.
Організація проведення та узагальнення результатів педагогічного експерименту з
проблеми
дослідження...........................................................
158
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО РОЗДІЛУ..................................................
189
ВИСНОВКИ................................................................................................
197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….
204
ДОДАТКИ..................................................................................................
230
ВСТУП
У світлі сучасних концепцій виховання в умовах гуманізації та демократизації
суспільства зростає соціальна роль творчої особистості - носія нових моральних
якостей і ціннісних орієнтацій, для якого притаманні високий рівень духовності
й загальної культури, здатність до саморозвитку і самоудосконалення. Соціальне
оновлення, що відбувається в Україні, передбачає активізацію духовного
потенціалу народу, який реалізується в естетичній культурі. У той же час
бурхливий потік негативної інформації зі шпальт газет і журналів, екрана
телевізора, безладні реалії навколишнього життя, другосортна продукція
кінематографу, в якій сценам насильства, порнографії, сексу відведено занадто
багато місця, розвиває у підлітків жорстокість, розмиває життєві ідеали, молоді
люди нерідко втрачають соціальні орієнтири. Сприяє цьому і відома деформація в
бік абстрактно-логічного способу мислення, яке довгий час домінувало в нашій
школі, що призвело до спрощеного, примітизованого сприйняття навколишнього,
девальвації художніх цінностей й ідеалів у свідомості підростаючих поколінь. Як
результат духовні орієнтації учнівської молоді – одного з провідних важелів
розвитку культури суспільства – характеризуються зниженням моральних критеріїв
особистості й морально-етичних норм соціального середовища, відомою
дезорієнтацією системи загальнолюдських цінностей.
Звернення педагогічної науки до проблеми естетичної культури школяра –
закономірна об’єктивна необхідність. Рівень і характер суспільного буття,
зростання матеріальних і духовних потреб людини, гармонізація її відносин із
довкіллям вимагають розвитку у дітей творчих сил, прагнень будувати своє життя
за законами добра і краси. Почуття прекрасного зумовлює радість і оптимізм,
духовно збагачує особистість, спонукає її до навчання, натхненної праці й
творчості. Виховання естетичної культури – підкреслюється в національній
доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті – є одним із пріоритетних
напрямів розбудови і вдосконалення системи неперервної освіти.
Особлива роль в естетичному розвитку належить початковій школі, де закладається
фундамент підготовки до життя, забезпечується інтелектуальне, духовне і фізичне
становлення особистості. У початковій школі пробуджується у дітей інтерес до
мистецтва, відбувається залучення до музики та художньо-творчої діяльності.
Початкова ланка освіти покликана сформувати в учнів цілісне світосприймання і
світовідчуття, забезпечити розвиток естетичних ідеалів і смаків, почуття
відповідальності за збереження культурних надбань суспільства.
Естетичне виховання особистості було предметом наукового аналізу багатьох
учених, котрі досліджували природу цього феномену. Так, у працях філософського
(Н.Бердяєв, Ю.Борєв, В.Васильченко, Є.Громов, І.Зязюн, П.Лавров) та
соціологічного (С.Комаров, В.Потапчик, О.Семашко, Б.Шляхов та ін.) спрямування
естетичне виховання розглядається як засіб соціалізації молоді, залучення її до
духовних і культурологічних цінностей суспільства.
Дослідження загальної та вікової психології, психології мистецтва
(В.Алексєєва, Г.Балл, І.Бех, М.Боришевський, О.Запорожець, Л.Виготський,
М.Гальперін, О.Леонтьєв, В.Москалець, В.Ядов та ін.) сприяли визначенню
психологічних аспектів формування естетичних почуттів, мислення, розвитку
можливостей молодших школярів, умов їх художньо-творчої самореалізації.
Формування у дітей та молоді естетичних ідеалів, потреб, ціннісних орієнтацій
отримало авторську інтерпретацію в працях В.Бутенка, Є.Квятковського,
С.Мельничука, В.Кудіна, Є.Подольської, О.Рудницької, Г.Тарасенко, А.Щербо та
ін.
Відповідний інтерес для нашого дослідження мають доробки
Н.Анищенко, Є.Антонович, А.Дмитрівої, С.Дєгтерьової, Ю.Калягіна,
Б.Неменського, Г.Шевченко та ін. учених, які розглядають питання інтеграції
мистецтв у естетичному розвитку школярів. На виконання сучасної освітньої
парадигми у галузі естетична культура спрямовано дослідження І.Зязюна, Л.Масол,
Н.Миропольської. Зокрема, теорія поліхудожнього виховання, обґрунтована
Б.Юсовим, базується на ідеї цілісного розвитку особистості (В.Алексєєва,
О.Бакушинський, Г.Лабунська, В.Щербаков, Т.Цвелих), які розмаїття жанрів і
стилів національного і світового мистецтва не розподіляють на замкнені в собі й
трансформовані в окремі дисципліни художньо-естетичного циклу, традиційно
обмежені образотворчим мистецтвом, літературою, музикою, а навпаки, об’єднують
увесь спектр художньої діяльності, накопичений людством.
Взаємовплив мистецтв у межах реалізації теорії розвивального навчання
відображено в працях К.Крутецького, Ю.Протопопова, Ю.Полуянова, Л.Рилової,
Ю.Фохт-Бабушкіна. Під розвитком ученими вбачається безповоро
- Київ+380960830922