РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ
2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ .......62
2.2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ ..................................................79
2.3. ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НА ТРАНСПОРТІ ....................................................................................................106
2.4. ВЗАЄМОДІЯ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ З ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА АДМІНІСТРАЦІЯМИ ЗАЛІЗНИЦЬ У ПОПЕРЕДЖЕННІ ЗЛОЧИНІВ ................................................123
2.5. УДОСКОНАЛЕННЯ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ РОБОТИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ .............................................................................139
ВИСНОВКИ ...........................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................161
ДОДАТКИ ..............................................................................................................179
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Залізничний транспорт України є однією з провідних галузей народного господарства. За своєю роллю та потенціалом він виступає як важлива ланка системи вітчизняної економіки. Пов'язано це не лише з тим, що він зв'язує між собою різні підприємства, галузі та регіони, забезпечує перерозподіл ресурсів, працевлаштовує значну кількість працівників, але й з тим, що через власний інтенсивний розвиток він інтегрується у шляхову мережу й інфраструктуру загальнодержавної та міжнародної транспортної системи. Це тим більш важливо, адже транспортна мережа України має цілком виражений транзитний характер.
Перелічені фактори є лише мізерною частиною об'єктивних реалій та умов, що є характерними для функціонування залізничного транспорту в Україні. Усі вони в сукупності зумовлюють велику відповідальність держави та її правоохоронних органів за стан правопорядку в усій галузі, на шляхах та в поїздах, безпеку пасажироперевезень, унебезпечення життя, здоров'я, майна та інших благ людини від злочинних посягань.
Боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку на залізничному, повітряному та водному транспорті здійснюють органи внутрішніх справ на транспорті, які є структурною ланкою системи МВС України. Понад 80% обсягів діяльності транспортної міліції припадає на підрозділи, що обслуговують саме залізничний транспорт.
Стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. У пасажирських поїздах вчиняється до однієї третини всіх злочинів на транспорті; більше половини з них ? на міжобласних маршрутах, третина - у приміських. Коло злочинних діянь, що вчиняються на пасажирському залізничному транспорті доволі широке: це і вбивства, і навмисні тілесні ушкодження, і зґвалтування, і розбійні напади тощо. Але найбільш розповсюдженими злочинами є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й органів внутрішніх справ на транспорті.
У розкритті, розслідуванні та попередженні крадіжок приватного майна громадян, що вчиняються на залізничному транспорті, задіяні тисячі співробітників ОВС на транспорті, значна їх кількість працює безпосередньо на маршрутах. Для успішного виконання поставлених завдань працівникам підрозділів та служб транспортної міліції необхідно знати не лише способи вчинення крадіжок, їх розповсюдженість, але й особливості перевізного процесу, залізничну термінологію, специфіку документообігу, особливості детермінації, ефективні напрямки та заходи попередження, форми і методи взаємодії з територіальними ОВС і адміністраціями транспортних підприємств та інші обставини, які допоможуть оптимально вирішувати поставлені завдання. Це з одного боку зумовило обрання теми роботи.
З іншого, слід відзначити, що до сьогодні в науковій літературі питання організації цілеспрямованої превентивної роботи із попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті, так само як і накопичений досвід, практика, підходи та напрямки протидії не привернули до себе відповідної уваги дослідників. Окремі аспекти названої проблематики, а також загальнотеоретичні положення детермінації злочинності та формування цілеспрямованої протидії їй в окремих соціальних системах розглянуті в роботах О.І. Алєксєєва, Ю.М. Антоняна, С.М. Алфьорова, О.М. Бандурки, М.М. Баранова, П.М. Білого, М.М. Биргеу, М.І. Гетмана, В.К. Гіжевського, В.В. Голіни, В.Л. Грохольського, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, А.І. Долгової, О.Ф. Долженкова, А.Ф. Зелінського, Ю.Ф. Кравченка, В.В. Коваленка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, О.М. Литвака, О.М. Литвинова, Г.М. Міньковського, А.А. Музики, Г.О. Туманова, В.І. Шакуна, О.Н. Ярмиша та деяких інших вітчизняних та закордонних вчених, що репрезентують різні галузі юридичного знання.
Разом із тим слід підкреслити, що в наявних працях проблемам власне діяльності ОВСТ щодо запобігання крадіжкам та взагалі злочинності на пасажирському залізничному транспорті, організації та функціонуванню відповідної системи в якісно нових умовах розбудови незалежної держави та налагодження ринкових економічних механізмів загалом майже не приділялось уваги, а в комплексі ця проблема в Україні не досліджувалася.
З урахуванням викладеного, маємо всі підстави констатувати той факт, що зараз боротьба зі злочинністю, а особливо з крадіжками, на пасажирському залізничному транспорті не завжди має упереджувальний характер, відсутнє її належне інформаційне забезпечення, через що попереджувальні заходи не завжди є дієвими. Од
- Київ+380960830922