РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ГЕНДЕРНИХ АСПЕКТІВ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ
Основна мета нашого дослідження полягає розробці та емпіричній перевірці соціально-психологічної моделі гендерної поведінки політичних лідерів, притаманних уявленням української молоді, тому ми обрали тип описового дослідження [160] як такий, що дає можливість отримати детальний опис досліджуваного феномена.
2.1. Оцінювальна модель як засіб репрезентації поведінки політичного лідера
За визначенням М.Айзенка, "репрезентація зводиться до знаку або набору символів, які "ре-презентують" нам щось" [цит. за 104, с.117]. Це відображення певних якостей зовнішнього світу. В сучасній психологічній науці поняття психічної (чи внутрішньої) репрезентації розглядається та інтерпретується в двох аспектах: 1) як зміст психічного відображення та 2) як формат психічного відображення [104].
Найчастіше дослідники виділяють такі форми репрезентацій: концептуальні, образні, соціальні та репрезентації, пов'язані з дією [104]. З точки зору функціонування розрізняють постійні репрезентації, які становлять основу знань про світ та є структурно стабільними (концептуальні репрезентації) та тимчасові репрезентації, які є по суті формами, в яких виявляється знання стосовно певної ситуації (схеми та скрипти). Схеми описують тимчасову організацію об'єктів; це когнітивна структура, яка є організованим знанням про певне поняття та впливає на сприйняття, розуміння та оцінку людьми соціальних об'єктів [160]. Скрипти описують тимчасову організацію подій, це своєрідний план дій, в якому окремі дії можуть одна одну замінювати при умові реалізації поставленої мети.
Постійні та тимчасові репрезентації взаємовпливають одні на одних. Якщо постійні репрезентації досліджувались в контексті формування понять, побудови нових категорій, створення схем та скриптів, то тимчасові - в зв'язку з проблемою організації та управління поведінкою [104].
При розгляді репрезентацій як формату психічного відображення, виділяють 2 напрями теорій:
1) ті, в яких передбачається один (унітарний) формат репрезентації. В межах цього напряму розробляються різноманітні моделі репрезентації об'єктів, в яких одиницями опису використовують семантичні ознаки, за допомогою яких ці моделі будуються. Самі ознаки розуміються як відображення певних "об'єктивних" властивостей об'єктів. Якщо врахувати, що ознаки можуть бути розташовані як на одному рівні, так і на кількох, супідрядних (ієрархічних) рівнях, то можна говорити про моделі, які відрізняються за кількістю рівнів: однорівневі моделі чи багаторівнені моделі [104].
2) теорії, в яких форматів репрезентації два або кілька. Найвідомішою моделлю подвійної репрезентації є модель А.Пайвіо, за якою існує дві незалежні форми репрезентації - образна та вербальна, кожна з яких спеціалізується для переробки інформації певного типу, але між ними немає стосунків супідрядності [104]. Пізніше, іншими дослідниками, було показано структурну та функціональну подібність, близькість образів сприйняття та образних уявлень [104].
Підкреслимо думку В.Ф.Петренка про те, що репрезентації відіграють значну роль при розумінні та інтерпретації поведінки інших людей [162].
Отже, засобом (формою) репрезентації досліджуваного явища (в тому числі й гендерної поведінки політичного лідера) може виступати модель.
Водночас побудова моделі того чи іншого концепту дозволяє конкретизувати зміст поняття, що аналізується та заповнити можливі "білі плями" предмета дослідження. Як вказує І.П.Маноха, під моделлю найчастіше розуміють "систему об'єктів або знаків, що відтворюють деякі сутнісні властивості системи-оригіналу. Присутність відношення часткової подібності ("гомоморфізм") дає змогу використовувати модель як замінника або представника досліджуваної системи" [153, с.61]. Схожа думка наявна і в роботі К.Абульханової-Славської [4], яка вказує на те, що модель має відтворювати істотні риси процесу, що моделюється, тобто структуру, сутнісні залежності досліджуваного процесу. При цьому необхідною умовою є подібність моделі та об'єкта, точне розуміння співвідношення модельованого та моделі [235]. Т.В.Корнілова вказує, що модель може розглядатися як відтворення тих чи інших властивостей досліджуваної реальності в спрощеній схематичній формі. У світі психологічних моделей вона виділяє наступні моделі, які відрізняються за своїми функціями: описові (чи дескриптивні) та нормативні [139].
О.Б.Старовойтенко вбачає могутній теоретичний, методологічний, практичний та прогностичний потенціал у використанні, застосуванні моделей (дослідницьких, пояснювальних, інтерпретаційних). Модель вона розглядає як певну концептуальну схему (логіку, структуру, типологію, багатомірну класифікацію, континуум), яка є концентрацією як загальноприйнятих, так і нових ідей про певний психічний феномен [204].
Спираючись на сучасну методологію гуманітарних наук, О.Б.Старовойтенко визначає такі найбільш важливі властивості моделей, як:
- моделі структурно репрезентують реалії індивідуального життя
- модель відтворює не тільки знання про певний психічний феномен, але й засоби його пізнання, змін
- моделі розробляються у вигляді вербально-логічних конструктів або у вербально-образній, вербально-символічній, образно-символічній формах
- моделі стимулюють креативність користувачів та самі є "проникними" для нових ідей, емпіричних даних та способів застосування
- призначення моделі - залучити всі найкращі ідеї про досліджуваний предмет та "звести" в оригінальну версію методології всіх відомих ефективних засобів пізнавальних та практичних дій з ним
- моделі є елітарними в сенсі залучення "сильних ідей" про психічний феномен, що досліджується. Автор має право на суб'єктивні уподобання при виборі персоналій, наукових теорій, шкіл, напрямків, які залучаються до побудови моделей
- дієвість, динамізм, феноменологічність моделі задають її спрямованість в майбутнє. Модель не зобра