РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
2.1. Сутність механізму формування кадрового потенціалу державної служби та
його структура
Оскільки поняття “механізм формування кадрового потенціалу державної служби” не
розглядалося в науковій літературі, для з’ясування його природи передусім
проаналізуємо поняття “механізм”.
Трактування поняття “механізм” неоднозначне. Поняття “механізм” (від грецького
– знаряддя, пристрій) має кілька визначень:
пристрій (сукупність рухомо з’єднаних між собою ланок), що передає або
перетворює (відтворює) рух; по-друге, як сукупність проміжних станів або
процесів будь-яких явищ [237, с. 450];
система певних взаємодіючих ланок, що забезпечують вплив одного суб’єкта на
інший, його фактори, стани, діяльність та поведінку;
сукупність і логічний взаємозв’язок відповідних процесів, закономірностей,
соціальних явищ, через які один суб’єкт впливає на інший суб’єкт, домагаючись
при цьому певних планованих результатів;
сукупність певних складових елементів, що створюють організаційну основу певних
явищ, процесів [137, с. 57, 59].
Російський дослідник Н. Моісеєв вважає, що “коли ми вживаємо термін “механізм”,
ми маємо на увазі систему процедур, що формують рішення або правила його
прийняття. Ми можемо говорити про механізм планування, формування програм,
постановки цілей тощо. Так само ми вживаємо цей термін, говорячи про ринковий
механізм, механізм заохочення чи покарання, хоча відмінності тут очевидні…
питання про механізми – це одна з центральних проблем управління будь-якими
суспільними процесами” [238, с. 204-208]. Механізм повинен повною мірою
відображати взаємодію різних елементів, що мають характер стійких
взаємозалежностей і причинно-наслідкових зв’язків. На нашу думку, механізм – це
сукупність елементів, які впливають та пов’язані між собою, крім того, один
елемент можна пояснити іншими елементами механізму.
У зв’язку з вищенаведеним можна попередньо визначити поняття “механізм
формування кадрового потенціалу державної служби” як засіб організації
управління кадровим потенціалом, де взаємопов’язані методи, засоби і принципи
забезпечують ефективну реалізацію цілей щодо формування кадрового потенціалу
державної служби. Крім того, за аналогом технічного визначення поняття
“механізм”, де у складі одного механізму існують кілька ланцюгів [239, с. 184],
можна визначити, що “механізм формування кадрового потенціалу державної служби”
також складається з послідовних ланцюгів, завдяки яким він реалізує своє
функціональне призначення.
Результатом дії механізму формування кадрового потенціалу є його оптимальність,
тобто одночасний розвиток усіх складових кадрового потенціалу державної служби.
Крім того, оптимальність полягає у приведені всіх складових кадрового
потенціалу у динамічну кількісно-якісну відповідність з потребами об’єктивної
реальності [37].
Наступним етапом цього дослідження є з’ясування місця механізму формування
кадрового потенціалу державної служби в системі механізмів державного
управління. Тому спочатку проаналізуємо поняття „механізми державного
управління”.
Оскільки в сучасній науці немає єдиного підходу до механізмів державного
управління розглянемо кілька підходів до цього поняття. Так, поняття “механізм
державного управління” можна визначити як:
сукупність і логічний взаємозв’язок соціальних елементів, процесів,
закономірностей, через які суб’єкт державного управління “схоплює” потреби,
інтереси і цілі суспільства, закріплює їх у своїх управлінських рішеннях і діях
та практично втілює їх в життя, спираючись на державну владу (точка зору
Г.Атаманчука) [14, с. 86];
організація практичного здійснення державного управління (думка Л. Юзькова)
[137, с. 57, 59];
сукупність економічних, мотиваційних, організаційних, правових засобів
цілеспрямованого впливу суб’єктів державного управління на їх діяльність із
забезпеченням узгодження інтересів учасників державного управління, які
взаємодіють (визначення М. Круглова) [240, с. 111];
система економічних, мотиваційних, організаційних, політичних та правових
механізмів (точка зору М. Круглова) [240, с. 111];
сукупність таких елементів, як організаційні форми і структури управління,
методи і важелі впливу, що забезпечують ефективну реалізацію характерних
виробництву цілей і найбільш повно на даному етапі задовольняють суспільні,
колективні та індивідуальні інтереси і потреби (думка О. Козлова) [241,
с. 116].
На нашу думку, механізм державного управління – складне, неоднорідне поняття,
за допомогою якого здійснюється регулювання життєдіяльності всієї держави:
економічних, соціальних, інноваційних, правових, політичних, трудових,
міграційних та інших процесів.
Автор даного дослідження повністю поділяє думку Н. Нижник про те, що механізм
державного управління включає в себе цілі управління, елементи об’єкта та їхні
зв’язки, що на них справляють вплив, діяння в інтересах досягнення цілей;
методи впливу; матеріальні і фінансові ресурси управління, соціальний і
організаційний потенціали [37]. Тобто механізми державного управління повинні
повною мірою відповідати потребам і цілям держави на даному етапі її розвитку.
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що до механізмів державного
управління належать такі: ухвалення рішення, здійснення контролю, управління
освітою, охороною здоров’я, гуманітарним та соціальним розвитком тощо, оцінки
ефективності діяльності органів влади [37], а також формування кадрового
потенціалу державної служби.
Підсумовуючи, зазначимо, що механізми державного управління мають
організаційний характер
- Київ+380960830922