РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
В будь-якій науці, в економічній – зокрема, важливого значення набуває її
прикладний аспект. Тривалий час розвиток економічної теорії відбувався з
позиції пояснення світу. Сьогодні ж розуміння суті та природи економічних явищ
трансформується з позиції перетворення існуючого світу на краще. Саме про це
говорить І. Баумоль, який зауважує, що, порівняно з початком ХХ ст.
прослідковується науковий прогрес в розвитку емпіричних досліджень і
застосуванні теоретичних положень до вирішення певних практичних проблем [8,
80].
Таким чином, обов’язковою складовою всебічного пізнання інноваційного розвитку
та факторів його фінансового забезпечення є емпіричний аналіз домінантних
напрямів розвитку цих процесів. Для адекватної оцінки їх сучасного стану та
розробки і реалізації ефективної фінансової політики держави необхідно,
по-перше, знайти точку відліку, тобто проаналізувати стан інноваційного
розвитку національної економічної системи з використанням параметрів, потім
виявити найважливіші фактори, що впливають на їх динаміку. По-друге, зробити
порівняльний аналіз інноваційних тенденцій в Україні та розвинутих економічних
державах з метою визначення місця нашої держави у світовому інноваційному
процесі. По-третє, дослідити ситуацію, що склалася у фінансовому забезпеченні
процесів інноваційного розвитку та його складових. В цьому контексті особливої
актуальності, з огляду на складність визначених завдань, набуває питання
ефективності механізму фінансової політики держави, його забезпечення якісних
змін в економіці, особливо з позицій інноваційного розвитку.
2.1 Державний бюджет у механізмі реалізації фінансової політики інноваційного
розвитку економіки України. Особлива роль фінансового забезпечення для
інноваційного розвитку, як відомо, була визнана Й.Шумпетером, який уперше довів
неправомірність надання фінансовим установам лише функції грошового
опосередкування процесів обміну. Він зазначав, що будь-яка нова комбінація на
відміну від наявної не може бути фінансованою за рахунок доходів, які надходять
[149, 163]. Вона потребує додаткових коштів для придбання відповідних засобів
виробництва, що можуть бути забезпеченими кредитами. Не можна заперечувати те,
що у широкому розумінні – це й інші джерела, як-от: нерозподілений прибуток,
емісія акцій, позики тощо. Тобто фактично йдеться про використання фінансового
потенціалу, чинники зростання якого можуть бути різними, в тому числі й бути
пов’язаними і з інтенсифікацією використання наявних фінансових ресурсів, і з
залученням нових незадіяних фінансових інструментів.
Поглиблює розуміння можливостей фінансування нових комбінацій й твердження Й.
Шумпетера про те, що здійснення кредитних операцій в інтересах формування нової
системи вартостей, фінансування розвитку – головна функція грошового ринку чи
ринку капіталу. Процес розвитку створює його і підтримує його існування [там
само, 235].
Продовжуючи останню думку та одночасно ґрунтуючись на результатах проведеного
дослідження, можна розглянути вагомі підстави існування інноваційного розвитку
в якості джерелоформуючого елемента власного фінансового забезпечення. Це стає
можливим, коли власне інноваційний розвиток стає джерелом нарощування обсягів
фінансових ресурсів та модифікації їх якісних характеристик, а саме, коли
завдяки дифузії інновацій, як зазначалося раніше, відбувається перехід від
традиційної системи координат „фінанси–інновації” до нового етапу діалектичного
розвитку „інновації–фінанси”.
Якщо тепер звернутися до окреслених двох аспектів фінансового забезпечення
інноваційного розвитку, поєднуючи їх за критерієм значимості нагромадження
фінансових джерел, то особливого значення набувають взаємозв’язки змін у
фінансовому та інноваційному секторах, які реалізовані нами в якості
методологічної бази даного дослідження, що знайшла свій реальний прояв,
по-перше, у втіленні багатогранних зв’язків між фінансами та інноваціями,
по-друге, в органічному поєднанні процесів формування фінансових ресурсів та
нагромадження фінансового потенціалу інноваційного розвитку. Все це інтегровано
в нову концепцію – створення і використання фінансового потенціалу
інноваційного розвитку для реального забезпечення випереджаючого розвитку
інвестиційно-фінансового сектору як ключової передумови активізації
інноваційного розвитку. Своєрідним підтвердженням правильності запропонованої
нами методології дослідження фінансового забезпечення інноваційного розвитку
можна вважати й результати досліджень, здійснених Я.Сергієнко. На основі
аналізу макроекономічного напряму еволюційної теорії та відповідних розрахунків
процесів розповсюдження “нової економіки” в США, він дійшов висновку, що
нововведення у фінансовій системі передують широкій комерціалізації нової
техніко-економічної парадигми, а також наголосив на необхідності розробки
концепції, що описує взаємопов’язані довгохвильові зміни у фінансовому та
виробничому секторах [125, 68; 73].
Розв’язання наступного завдання полягає у розблокуванні окремих шляхів
нагромадження фінансового потенціалу, можливостей виходу з обмежень фінансових
потоків, в яких опинилася національна економіка та окремі суб’єкти
господарювання, що забезпечить системну побудову механізму фінансового
забезпечення інноваційного розвитку, його переорієнтацію з передавального на
продуктивно-стимулюючий, та одночасно сприятиме (в ході організації цих
процесів) як максимальному приведенню в дію фінансових стимулів, так і
формуванню відповідного простору, призначеного
- Київ+380960830922