РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОГО
ОЗДОРОВЛЕННЯ І ТУРИЗМУ
2.1. Соціально-економічні та медико-демографічні передумови активізації
оздоровлення дітей
Посилена увага до проблем дитячого оздоровлення, відпочинку і туризму, як
складової процесів зміцнення здоров’я підростаючого покоління, зумовлена
загальними наслідками соціально-економічної кризи в Україні та, щонайперше, її
медико-демографічної складової.
“В останнє десятиріччя склалась ситуація, коли кризовий стан економіки посилює
демографічну кризу, а демографічна криза гальмує вихід із тотального знесилення
суспільного організму, оскільки населення, яке у своїй більшості відкинуте за
межу малозабезпеченості і має вкрай незадовільний стан здоров’я, не може бути
досить активним суб’єктом санації економіки та формування ефективних
(сучасно-ринкових) форм її функціонування та розвитку. Тому існує нагальна
потреба мобілізації зусиль суспільства на протидію демографічній кризі, отже і
потреба у створенні її надійних наукових основ” [10, 10].
Соціально-економічна криза призвела до різкого зниження фонду життєвих засобів,
необхідних для забезпечення відтворення населення, ускладнила і без того
непрості матеріальні умови (рівень заробітної плати, соціальної допомоги) для
повноцінного розвитку найбільшого багатства держави – людського капіталу.
Вимушена неповна зайнятість, криза неплатежів, низькі стандарти оплати праці та
недосконалість соціальної політики призвели до погіршення рівня життя значного
числа сімей. Особливо відчутно позначився негативний вплив цих чинників на
економіці родин, які мають дітей.
Про кризовий стан економіки України свідчать дані Всесвітнього банку про
середньорічні коефіцієнти росту ВВП на душу населення та про ВНД на душу
населення (в доларах США), за якими в Україні протягом 1990-2001рр. відбувався
спад ВВП в середньому щорічно у 7,4 % при річних темпах інфляції у 221%. За цим
показником Україна перебувала на 192 місці із 195 країн світу, поступаючись
лише Демократичній Республіці Конго, Республіці Молдова та Таджикистану [75]
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Середньорічний коефіцієнт росту ВВП на душу населення (у %)*
(за даними Всесвітнього банку)
Місце
країни
(1990-2001рр.)
Країна
1960-1990рр.
1990-2001рр.
Річні темпи інфляції
1990-2001рр.
...
189
190
191
192
193
194
195
Екваторіальна Гвінея
Боснія і Герцеговина
Китай
Ірландія
В’єтнам
Судан
Мальдівські Острови
....
Грузія
Сьєрра -Леоне
Туркменістан
Україна
Демократична Республіка Конго
Республіка Молдова
Таджикистан
-
-
4,8
3,1
0,1
...
0,6
1,4
18,8
16,2
8,9
6,7
5,8
5,5
5,3
...
4,9
5,0
5,9
-7,4
8,2
8,2
-10,0
279
27
328
221
1423
103
202
* Складено за: Положение детей в мире, 2003 год. – UNICEF. – C.104-108.
ВНД на душу населення при цьому у 2001 році складав в Україні 720 дол. США. За
цим показником Україна серед 195 країн світу перебувала на 126 місці та
поступалася п’ятірці країн із найвищими показниками ВНД на душу населення у
48-58 разів [75] (табл. 2.2).
В останні кілька років відмічається певне економічне пожвавлення, яке
спричинилося до зростання ВВП на душу населення у доларах США до $1048,44 у
2003 р. та – $1308,93 у 2004 р. Хоча за цим показником Україна вдвічі перевищує
зону критичного стану економіки ($500-$600), але абсолютні показники ВВП на
душу населення є одні з найнижчих у Європі [57].
Економічне зростання, що спостерігається в Україні протягом останніх років
(починаючи з 2000р.), призвело до поглиблення майнової нерівності, оскільки на
початкових етапах економічного підйому його результатами користуються передусім
ті верстви населення, які мають більший доступ до ресурсів та їх розподілу. На
тлі підвищення середніх показників доходу та споживання інтенсивне розшарування
призвело до зростання глибини та гостроти бідності (принаймні відносної) та до
збільшення частки ресурсів, сконцентрованих у найбільш заможних прошарків
суспільства.
Таблиця 2.2
ВНД на душу населення (дол. США)*
(за даними Всесвітнього банку)
Місце
країни
Країна
ВНД на душу населення
(дол. США)
...
123
124
125
126
127
128
129
...
191
192
193
194
195
Люксембург
Швейцарія
Японія
Норвегія
США
Данія
Ісландія
...
Гайана
Кірібаті
Шрі-Ланка
Україна
Конго
Екваторіальна Гвінея
Індонезія
...
Сьєрра-Леоне
Сомалі
Бурунді
Ефіопія
Демократична Республіка Конго
41770
36970
35990
35530
34870
31090
28880
...
840
830
830
720
700
700
680
...
140
120
100
100
100
* Складено за: Положение детей в мире, 2003 год. – UNICEF. – C.104-108.
Україна належить до країн з досить значним розшаруванням населення за рівнем
добробуту, суттєво не відрізняючись за цим показником від інших країн Східної
та Центральної Європи. Так, за даними, приведеними у Державній доповіді “Про
становище сімей в Україні” (за підсумками 2000 року) [97, 61-66],
співвідношення між середніми рівнями добробуту [1 Децильний розподіл здійснено
за показником сукупних еквівалентних витрат.] 10% найбагатшого населення та
10% населення з найнижчими доходами становить 5,95 разу. Незважаючи на те, що
дане співвідношення за період 1999-2000 років залишалося стабільним,
тенденція до поляризації українського суспільства все ж посилилась: бідні
ставали біднішими, а багаті – багатшими. Зросла частка сукупних ресурсів
п'ятої, найбільш забезпеченої групи населення: якщо в 1999 році 20% найбільш
забезпечених громадян володіли 28,6 % всіх ресурсів, то протягом року цей
показник збільшився до 28,8 %. Найбільш помітно зросла частка сукупних ресурсів
у руках 10 % найзаможнішого населення країни: з 1