РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
ШКОЛЯРІВ З ДЦП НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ
Методика вивчення стану психофізичного розвитку
дітей молодшого шкільного віку з ДЦП
В умовах безперервної спеціальної освіти в Україні, оновлення її змісту
прослідковується протиріччя між соціальною значущістю підготовки дитини з
особливими потребами до шкільного навчання і недосконалістю, а часто і
відсутністю належної підготовки в дошкільний період [135].
Особливо це стосується дітей з церебральними паралічами, структура порушень у
яких включає, крім рухових і мовленнєвих, специфічні відхилення у психічному
розвитку. У складніших випадках у дошкільний період ці діти виховуються і далі
навчаються в умовах сім'ї.
Відхилення у психічному розвитку обумовлені переважно недостатністю їх
предметно-практичної діяльності та соціального досвіду, комунікативних зв'язків
з оточуючими, неможливістю здійснення повноцінної ігрової діяльності в
дошкільний період (О.М.Мастюкова [124], М.В.Іпполітова [92], Е.С.Калижнюк [96],
Р.Б.Карімова [97] та ін.). Ця категорія дітей особливо потребує індивідуальної
допомоги, підтримки як в умовах сім'ї, так і на початковому етапі навчання.
Спеціальне корекційне навчання буває лише тоді ефективним, коли воно спирається
на реальні можливості конкретної дитини, враховує наявні у неї недоліки і
вікові надбання. Лише за цієї умови навчання може бути адекватним, відповідним
вирішенню найближчих завдань розвитку дитини. Без уявлень про психофізичну
підготовленість учня до навчання педагогам складно розробити індивідуальні
програми, розпочати навчальну та корекційно-розвивальну роботу, адекватно
визначити її зміст та першочергові завдання [22, 65, 77, 90, 179].
Отже, встановлення сильних та слабких сторін психіки дитини, отримання якісних
характеристик сформованості у неї пізнавальних процесів і дій, з'ясування
потенційних можливостей розвитку мають вирішальне значення для вибору стратегії
корекційного навчання учня стосовно рівня освітньо-виховної програми, темпу
навчання, вимог до навчальних досягнень. У зв’язку з цим в теорії та практиці
навчання дітей з особливими потребами визначенню індивідуальної програми
передує психолого-педагогічне вивчення особливостей і можливостей розвитку
учня.
Вивчення психофізичного розвитку дитини здійснюється в діяльності, під час
розв'язання нею доступних пізнавальних завдань (Н.М.Стадненко [174],
А.Г.Обухівська [138], Т.Д.Ілляшенко [90]). Лише це дозволить отримати якісну
характеристику її пізнавальних можливостей. У дитини може бути хороша пам'ять і
достатньо стійка увага, але це ще не дає підстав для уявлень про її інтелект,
доки не з’ясується, як вона розв'язує пізнавальні завдання. Завдяки
спеціальному добору діагностичних завдань можна вивчити певні психічні функції,
від рівня сформованості яких залежатиме їх правильне виконання.
Психофізичний стан дитини передбачає наявність комплексу якостей і
характеристик, які свідчать про досягнення дитини у фізичному, моторному,
психологічному та пізнавальному розвитку (В.А.Худик [190], Н.М.Стадненко [173],
Т.Д.Ілляшенко [90], А.Г.Обухівська [138], Г.І.Назаренко [135], В.О.Липа [112])
і становлять діагностичну основу для розробки індивідуальної системи
корекційної та навчально-виховної діяльності вчителя.
Вивчення психофізичного розвитку дітей з ДЦП є надзвичайно важливим етапом
нашого дослідження. Адже отримані результати нададуть змогу досконаліше уявити
особливості дитини, її можливості та певні закономірності розвитку. Це
дозволить переорієнтувати педагогічний процес на індивідуальні можливості
особистості та визначити організаційно-педагогічні умови для успішного
включення дітей з порушенням опорно-рухового апарату в навчальний процес та
адаптацію до нього.
Основними показниками психофізичного розвитку дитини з ДЦП нами обраний
комплекс якостей і характеристик, які свідчать про її досягнення у:
– фізичному та моторному розвитку;
– психологічній зорієнтованісті;
– розвитку навчально значущих функцій та пізнавальних процесів.
Зауважимо, що фізичний розвиток ми розглядаємо з педагогічної точки зору, тобто
для вивчення обираємо ті функції, які необхідні для навчальної діяльності учня
(постава дитини, підготовленість руки до письма та ін.).
Результати вивчення цих показників дозволяли:
– визначити об’єкти корекційно-компенсаторного впливу;
– отримати конкретну інформацію про напрямки індивідуального підходу до дитини
у корекційно-виховному процесі;
– обрати найбільш ефективні педагогічні засоби допомоги у спеціальному
навчанні.
На підставі викладеного метою констатуючого етапу дослідження було вивчення
рівня психофізичного розвитку учня з ДЦП на початковому етапі навчання.
Основними завданнями визначено:
1. Вивчення стану загального фізичного і психомоторного розвитку учня.
2. Виявлення рівня психологічної підготовленості дитини до
навчально-пізнавальної діяльності.
3. Визначення рівня розвитку навчально значущих функцій та пізнавальних
процесів.
Для вирішення кожного завдання було відібрано коло питань, які необхідно
з'ясувати, щоб отримати емпіричний матеріал для характеристики рівня
психофізичного розвитку учня з ДЦП, визначено методи дослідження, стимульний
матеріал, критерії оцінювання та форму фіксації результатів. Останні
фіксувалися в протоколах, після чого було здійснено їх кількісний та якісний
аналіз.
Методика вивчення кожного з питань, які підлягали з'ясуванню, включала:
– постановку перед дитиною конкретного завдання;
– інструктування про виконання цього завдання;
– пред’явлення стимульного матеріалу (словесного, дидактичного);
– виконання завдання та його оцінювання з
- Київ+380960830922