РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Матеріалом дослідження є результати клінічних спостережень 115 хворих, у яких
внаслідок важкої черепно-мозкової травми виникли ушкодження стовбурових
відділів головного мозку.
Розглядались всі випадки, де клінічно, інтраскопічно та патоморфологічно було
поставлено діагноз травматичного ураження стовбурових відділів мозку. Хворі
знаходились на лікуванні в різних медичних закладах міста Києва: Інститут
нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України (1995–2003 рр.);
Центральна міська клінічна лікарня (2001–2002 рр.) та Міська клінічна лікарня
швидкої медичної допомоги (2000–2003 рр.). Враховуючи зазначене, групу
досліджених хворих (115 спостережень) можна вважати такою, що статистично
нормально розподілена серед всієї популяції постраждалих на черепно-мозкову
травму.
Так, у 95 випадках із первинними, вторинними та аксональними ушкодженнями
стовбура мозку, що закінчилися летально, були проведені морфологічні
дослідження. Більшість летальних наслідків серед дослідженого матеріалу
обумовлена метою дослідження, а саме: проведенню клініко-морфологічних
зіставлень при травматичних ураженнях різних рівнів стовбура мозку.
Із загального числа 115 спостережень за статтю хворі розподілилися: чоловіки —
101, жінки — 14. Розподіл за віком (у відповідності до класифікації Інституту
геронтології АМН України) та статтю представлено на рис. 2.1. Розподіл хворих
за видами травматизму представлений у табл. 2.1.
Розподіл хворих залежно від термінів госпіталізації (з моменту травми до
поступлення в стаціонар: 1–6 годин; 6–24 години; 1–3 доби; більше 3 діб)
представлений на рис. 2.2.
Рис. 2.1. Розподіл хворих за віком та статтю.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за видами травматизму
Види
травматизму
Кількість хворих
Структурна діаграма розподілу хворих за видами травматизму
Побутовий
68
Дорожньо-транспортний
32
Внаслідок епіприступу
Виробничий
Вогнепальний
115
Рис. 2.2. Розподіл хворих залежно від термінів госпіталізації.
Звертає увагу те, що більшість хворих була доставлена до стаціонару протягом
перших 3 годин: після ДТП — 23 із 34 хворих (67,65%; 95% ДІ 50,8% — 80,9%);
виробничих травм — 5 і 5 (100%; 95% ДІ 56,6% — 100%); вогнепальних поранень — 3
із 3 (100%; 95% ДІ 43,9% — 100, 0%); травм, отриманих внаслідок епіприступів —
5 із 7 (71,4%; 95% ДІ 35,9% — 91,8%).
За той же час після побутових травм доставлено лише 11 постраждалих із 68
(16,2%; 95% ДІ 9,3% — 26,7%). Більшість із цих хворих — 40 (58,8%; 95% ДІ 47% —
69,7%) були госпіталізовані переважно в термін від 4 до 24 годин.
У проміжок часу від 1 до 3 і більше 3 діб у стаціонар було доставлено також
значну частину — 17 із 68 хворих (25%; 95% ДІ 16,2% — 36,4%) постраждалих
внаслідок побутових травм, а також хворі, що були переведені з інших
лікувальних закладів міста та країни. Пізня госпіталізація постраждалих після
побутових травм обумовлена в основному несвоєчасним звертанням останніх за
медичною допомогою (лише після різкого погіршення загального стану), дуже часто
такі травми отримані на тлі алкогольного сп’яніння.
На основі зіставлення клінічної картини та виявлених під час аутопсії
морфологічних змін нами було виділено такі види травматичного ураження стовбура
головного мозку: первинні, що поділяються на вогнищеві і дифузно-аксональні та
вторинні.
У 19 випадках мало місце сполучення різних видів ураження стовбура мозку, а
саме: у 10 спостереженнях — сполучення первинного ураження з наступним
геморагічним просочуванням, у 9 спостереженнях — сполучення первинних або
вторинних уражень стовбура з аксональними. Усі ці випадки скінчилися летально.
Вогнища ураження були розташовані в різних відділах стовбура мозку. Розподіл
хворих залежно від локалізації ураження стовбурових відділів мозку та
летальності представлено на рис. 2.3.
Рис. 2.3. Розподіл хворих залежно від локалізації ураження стовбурових відділів
мозку та летальності.
У 51 випадку було відмічено сполучене ураження двох, а в 5 — трьох відділів
стовбура мозку. Розподіл хворих залежно від сполученого ураження різних
відділів стовбура мозку представлений на рис. 2.4.
У випадках клініко-діагностичних ознак наявності стиснення головного мозку були
виконані відповідні оперативні втручання (табл. 2.2.).
Рис. 2.4. Розподіл хворих залежно від поєднаного ураження різних відділів
стовбура мозку та летальності.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за видами оперативних втручань
Вид оперативного втручання
Кількість втручань
Усунення утискуючого перелому
Вилучення епідуральної гематоми
15
Вилучення субдуральної гематоми
55
Вилучення внутрішньомозкової гематоми
16
Вилучення вогнищ деструкції мозку
Декомпресивна трепанація
53
Первинна хірургічна обробка забитих, скальпованих та різаних ран волосяного
покрову голови та обличчя виконувалися в 21 випадку. У 20 спостереженнях
оперативне лікування не проводилося.
2.2. Методи досліджень
Клініко-діагностичне обстеження постраждалих включало: збирання анамнезу, огляд
хворого, лабораторні дослідження крові, сечі, ліквору, у тому числі крові на
алкоголь, рентгенографію черепа та інших ушкоджених відділів скелета, аксіальну
(АКТ) та спіральну (СКТ) комп‘ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію
(МРТ), ультразвукову доплероскопію магістральних судин голови (УЗДС),
електроенцефалографію (ЕЕГ), огляди суміжних фахівців.
У наших спостереженнях АКТ проводилося у 90 випадках, СКТ — у 16, МРТ — у 14. У
14 спостереженнях було виявлено комп‘ютерне підтвердження забою стовбура мозку.
УЗДС магістральних судин голови проводилося у 10 сп
- Київ+380960830922