Розділ 2. Товариства красних мистецтв і приватне колекціонування
2.1. Товариства красних мистецтв. Характер розвитку художньої культури у
південних провінціях пов’язаний з історією міст, заснованих внаслідок перемог
Росії над Туреччиною наприкінці ХVIII століття. В результаті освоєння земель
Північного Причорномор’я і Криму утворилось близько тридцяти населених пунктів,
багато з яких з часом стали великими адміністративними центрами, а Херсон,
Миколаїв, Одеса, розташовані в гирлах Дніпра, Південного Бугу і на Чорному
морі, суднобудівними і портовими містами. Так, Одеса вже в першій половині ХІХ
століття, з оголошенням порто-франко і, відповідно, припливом іноземного
капіталу, стає адміністративним центром Новоросійського краю. Тут засновують
торгові будинки купці з чорноморських країн, що межують з Росією. Завдяки
відкриттю у 60-х роках Х1Х ст. залізниці, що з’єднувала Південь з великими
центрами (Києвом, Москвою, Петербургом), за обсягами зовнішньої торгівлі Одеса
посідала друге місце після російської столиці. Забудова Одеси стала одним з
найвищих досягнень вітчизняного містобудування (іл.1): тут органічно поєднались
порт на низинній прибережній полосі та саме місто на підвищеному плато, де
будувались, як правило, двоповерхові особняки з парадними дворами.
Архітектурний вигляд міст створювався за класицистичними принципами. Однак
яскраво вираженими є відмінності, зумовлені передусім адміністративним
статусом, діловим характером та почасти національним складом населення
південних міст. Так, Херсон як центр губернії був за характером своєї забудови
більш стриманим (іл.2). Два його головні храми, зважаючи на перевагу грецького
населення, мали ознаки візантійської архітектури. У повітовому Миколаєві
перебувало командування Чорноморським флотом, тому тут переважало військове
населення. Адміністративні й житлові будівлі мали більш “казенний” характер, на
зразок “провінційного класицизму” (іл.3). В архітектурі деяких споруд проступає
вплив традицій молдавської архітектури.
У 20-х роках Х1Х ст. в Одесі утворилася група любителів археології на чолі з
відставним майором А.Ф.Панагіодором-Ніковулом, який ще 1797 року розпочав
археологічні розкопки. Під його впливом сформувався інтерес до історії краю у
відомих згодом дослідників І.А.Стемпковського та І.П.Бларамберга. 1825 року у
помешканні І.Бларамберга було відкрито перший міський музей старожитностей,
основою якого стала колекція її господаря. Будинок І.П.Бларамберга став місцем
зустрічей знавців і любителів археології та всіх, хто цікавився наукою і
культурою. 1843 року для цього музею було зведено спеціальну будівлю [131].
Важливою подією в культурному житті Одеси стало відкриття 1830 року міської
публічної бібліотеки. Особливо активно поповнювався її фонд починаючи з 1843
року, коли бібліотеку очолив професор Рішельєвського ліцею М.Н.Мурзакевич. Він
намагався комплектувати книжковий фонд працями з історії та природознавства
Північного Причорномор’я.
Планомірне збирання та вивчення пам’яток культури Півдня пов’язане із
заснуванням 1839 року Одеського товариства історії та старожитностей, одного з
перших в Росії наукових історичних товариств. Воно здобуло виключне право
здійснювати розкопки в Новоросійському краї. Його засновниками стали відомі
міські чиновники О.С.Стурдза, Д.М.Княжевич, А.Я.Фабр, М.М.Кирияков, директор
публічної бібліотеки О.І.Левшин та М.Н.Мурзакевич, який брав безпосередню
участь у розкопках. При Товаристві був організований музей, що 1858 року
об’єднався з міським музеєм старожитностей [131].
Археологічні розвідки сприяли розвитку приватного колекціонування. Відомими
були колекції та зібрання меценатів С.М. і Є.К.Воронцових, К.Є.Мостраса,
С.Ю.Дестуніса, Т.П.Юзефовича. Зацікавленість збиранням зумовила розвиток
торгівлі предметами матеріальної культури і мистецтва. Значна їх частина
надходила до музею і до приватних осіб від торговців старожитностями, які
вивозили такі предмети також із Греції та Італії.
У зібранні археологічного музею, приватних колекціях значну частину предметів,
особливо античних, становили твори образотворчого мистецтва. Тому пам’ятки
досліджувалися в комплексі з їх художнім аналізом. Якісно зросла роль
досліджень після відкриття 1865 року Новоросійського університету. На його
історико-філологічному факультеті читали лекції відомі вчені – історики
Г.Є.Афанасьєв і Р.Ю.Віппер, візантолог Ф.І.Успенський, славісти В.І.Григорович
і В.М.Істрін. Поєднували роботу в університеті з археологічними дослідженнями
члени Товариства Ф.К.Брун, Е.Р.Штерн, В.Н.Юргевич, П.В.Бейкер. З 1870 року на
історико-філологічному факультеті професор Н.П.Кондаков викладав курс історії
мистецтва.
Формуванню культурного середовища Миколаєва та Херсона сприяло відкриття
публічних бібліотек. Так, у Миколаєві задовго до заснування міської бібліотеки
(1881) зберігався й функціонував основний фонд Севастопольської морської
бібліотеки, врятований і вивезений до Миколаєва 1855 року в часи Кримської
війни. У Херсоні 1871 року за ініціативи міської інтелігенції на чолі з
Г.М.Ге*
[* Ге Г.М.(1830-1911) брат художника М.М.Ге. З 1879 р. жив у Миколаєві.
Секретар міської Думи. Художник-аматор в галузі прикладного мистецтва. Автор
літературних творів] сформувалось бібліотечне товариство, а 1872 року була
відкрита громадська бібліотека. У спеціально збудованому 1897 року приміщені
бібліотеки через рік було відкрито Губернську вчену архівну комісію і
Губернський археологічний музей. Його працівники, в першу чергу директор
В.І.Гошкевич, поставили на наукову основу дослідження археологічних пам’яток,
знайдених при розкоп
- Київ+380960830922