РОЗДІЛ 2. Шляхи удосконалення профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі...............................106
2.1. Організаційно-педагогічних умов профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи...........................................................................................................................107
2.2. Педагогічна технологія профілактики девіантної поведінки молодших школярів ........................................................................................137
2.3. Використання можливостей тренінгових та терапевтичних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи з метою підвищення ефективності профілактики девіантної поведінки молодших школярів..... 156
2.4. Результати експериментальної роботи та провадження її в практику
діяльності початкової загальноосвітньої школи...........................................168
Висновки до другого розділу.............................................................................192
ВИСНОВКИ..............................................................................196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................200
ДОДАТКИ.................................................................................218
Вступ
Згідно з Конституцією України [108], Законом України "Про освіту" [73], Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті [155] головним напрямком державної політики визначено розширення можливостей компетентного вибору дитиною життєвого шляху, виховання особистості в дусі відповідального ставлення до себе, до оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, створення умов для всебічного розвитку, творчої самореалізації кожного громадянина.
Водночас процес формування особистості ускладнюється соціально-економічною, політичною, екологічною нестабільністю в суспільстві, підсилюється недоліками сімейного і шкільного виховання. Таке в свою чергу зумовлює необхідність здійснення профілактики та корекції поведінки підростаючої особистості.
Проблема профілактики та корекції девіантної поведінки неповнолітніх гостро стоїть в усьому світі. ЮНЕСКО визначає її як одну із найпріоритетніших у своїй діяльності. Але особливої уваги вона заслуговує в нашій країні, про що свідчить прийняття "Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні" (1998 р.). Світовий досвід переконує, що найбільш доцільним у матеріальному та моральному плані є використання профілактичних засобів і форм впливу, спрямованих на попередження факторів, що викликають відхилення в поведінці підростаючої особистості. З огляду на це суттєвого значення набуває проблема профілактики девіантної поведінки на ранніх етапах її вияву, зокрема в молодшому шкільному віці.
Упродовж усього історичного шляху розвитку цивілізації простежується розуміння важливості проблеми подолання негативних відхилень у поведінці дітей та значущості моралі і права у становленні особистості. Питання виховання підростаючого покоління в дусі загальнолюдських моральних цінностей відображено, зокрема, у працях видатних учених Я.Коменського [103], Й.Песталоцці [179], Г.Сковороди [214], К.Ушинського [236], В.Сухомлинського [228], А.Макаренка [136], С.Шацького [249] та багатьох інших. Психолого-педагогічне, філософське та соціальне підгрунтя проблеми окреслено в теоретичних і практичних працях С.Анісімова [11], Л.Божовича [29], Л.Виготського [44], В.Кащенка [91], І.Кона [105], Г.Костюка [118], О.Лазурського [130], Н.Максимової [139], І.Невського [157], В.Оржеховської [171], Г.Товканець [232] та ін. Стосовно поведінкових відхилень особистості особливого значення набуває превентивна діяльність, якій присвятили свої дослідження І.Козубовська [100], В.Оржеховська [171], О.Пилипенко [185], Л.Прокопенко [195], В.Татенко [231], Т.Титаренко [231], Г.Товканець [232], Т.Федорченко [238], М.Фіцула [241] та ін.
Проведений аналіз джерельної бази уможливлює висновок, що на сьогодні достатньою мірою розкрито причини виникнення відхилень у поведінці учнів середніх та старших класів загальноосвітніх навчальних закладів, розроблено діагностичні методики, окреслено шляхи ефективної профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, визначено роль школи, сім'ї, позашкільних дитячих установ та спеціальних виховних закладів у профілактичній роботі з неповнолітніми. Проте залишаються недостатньо вивченими форми вияву девіантної поведінки молодших школярів, чинники її детермінації, відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо ефективної профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
Необхідно зауважити, що виконання означених та інших завдань ускладнюється суперечностями, у шкільній системі навчання та виховання. До таких, зокрема необхідно віднести:
- суперечність між необхідністю проведення профілактики девіантної поведінки школярів і недостатньою розробленістю методів, прийомів організації та здійснення профілактичної діяльності;
- між динамікою розвитку особистості учня і консерватизмом змісту, традиційних форм і методів навчально-виховної роботи у школі;
- суперечність між потенційними можливостями навчально-виховного процесу щодо реалізації профілактики девіантної поведінки молодших школярів і недостатньою професійною підготовкою вчителів;
- між наявними підходами до профілактики та необхідністю цілеспрямованого виховного впливу на особистість молодшого школяра через упровадження в практику роботи школи новітніх педагогічних технологій, зокрема інтерактивних.
Наявна сьогодні практика профілактичної діяльності ґрунтується переважно на адміністративно-авторитарних підходах до дитини як до об'єкта виховання і, передусім, спрямована на подолання негативних явищ, ніж на їх справжню профілактику. Зміна соціально-економічних умов, розбудова суверенної, незалежної, демократичної, правової держави вимаг
- Київ+380960830922