РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб
У дослідження було включено 203 хворих віком від 32 до 70 років (середній вік - 52,1?2,8 роки). Усі пацієнти хворіли на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця. У 132 (65%) хворих діагностована гіпертонічна хвороба ІІ стадії, а 71 (35%) хворого - ІІІ стадії. У 162 (79,8%) хворих перебіг основного захворювання ускладнила хронічна серцева недостатність.
Оскільки дана робота передбачає оцінку стану пацієнтів в залежності від проведеного лікування, і саме ФК пацієнта є динамічною характеристикою, що може змінюватись під впливом лікування у своїй роботі ми керувалися ФК СН [38, 81]. Водночас стадія СН відображає стан клінічної еволюції цього синдрому. Таким чином у дослідження було включено 162 хворих із I-IІІ ФК СН за класифікацією NYHA (New York Heart Association), яка внесена до переліку діагнозів відповідно національного консенсус-документу 2001р. За функціональними класами хворі розподілялися наступним чином: ФК І - 51 (25,1%) хворий, ФК ІІ - 55 (27%) і ФК ІІІ - 56 (27,6%) хворих. 41 (20,2%) хворий не мав проявів серцевої недостатності, тобто у цих пацієнтів були відсутні суб'єктивні та об'єктивні клінічні ознаки СН, результат велоергометричної проби з максимальним фізичним навантаженням відповідав нормі, та за результатами тесту 6-ти хв. ходи ці пацієнти долали дистанцію більшу за 551м [81].
Серед хворих на ІХС були пацієнти з стабільною стенокардією напруги ІІ-III ФК. У 39 хворих в анамнезі був задокументований інфаркт міокарда, давниною понад 6 місяців та у 42 хворих гостре порушення мозкового кровообігу давниною понад 6 місяців. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб аналогічного віку і статі, яким визначались нормативи досліджуваних показників. Більша частина обстежених це особи працездатного віку. Обстеження проводилось на базі кардіологічного відділення Вінницької обласної лікарні ім. М.І.Пирогова до призначення лікування і протягом наступних 3 тижнів, подальше спостереження проводилось амбулаторно через 3 місяці лікування.
Серед хворих було 119 (58,6%) чоловіків та 84 жінки (41,4%). Розподіл хворих за віком та статтю представлений в таблиці 2.1.
Діагноз ГХ встановлювався після ретельного клініко-інструментального обстеження і був верифікований в умовах стаціонару із застосуванням додаткових методів дослідження, які дозволяють виключити симптоматичні гіпертензії [4, 5].
Діагноз ІХС ґрунтувався на наявності типових нападів стенокардії, перенесеного та документованого інфаркту міокарда, відповідних змін на ЕКГ у спокої та при Холтерівському моніторуванні, або велоергометрії. У 9 хворих діагноз був верифікований коронарографією.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Вік, рокиВсього (n =203)Чоловіки Жінки n%11958,6%8441,4%31-40199,4%146,9%52,5%41-507938,9%4924%3014,8%51-607135%4019,7%3115,3%61-703416,7%167,9%188,9%
У дослідження не включались хворі, які протягом останніх 6 місяців перенесли гострий інфаркт міокарду, з нестабільною стенокардією, хворі з гемодинамічно значущими клапанними вадами серця, активними запальними захворюваннями, гострим порушенням мозкового кровообігу (менш ніж піврічної давнини), гіпертонічною хворобою І ст., синдромом слабкості синусового вузла чи AV-блокадою II-III ступеня, миготливою аритмією, недостатністю кровообігу IV ФК за класифікацією NYHA, вираженою патологією з боку легень, нирок, печінки, декомпенсованим цукровим діабетом та іншою ендокринною патологією.
У хворих на ГХ ІІ та ІІІ ст. тривалість захворювання складала від 2 до 12 років, в середньому 6,52?2,1 року. Найчастіше хворі скаржилися на головний біль при фізичному й емоційному навантаженні - 180 хворих (88,7%), 93 хворих (45,8%) скаржилися на миготіння "мушок" перед очима, 39(19,2%) - на запаморочення, у 31(15,3%) були скарги на колючі болі в серці при підвищенні АТ. В усіх хворих відзначалося зміщення лівої межі відносної серцевої тупості на 1-2,5 см вліво від лівої середньо-ключичної лінії в 5 міжребір'ї. У 45 (22,2%) хворих відзначалось зміщення правої межі серця на 1-2 см, верхньої межі у 57 хворих (28%). У 51 (25,1%) хворого визначено розширення судинного пучка вправо. При аускультації серця у 161 (79,3%) хворого визначалося послаблення I тону на верхівці, у 49 (24,1%) хворих - систолічний шум на верхівці. В усіх хворих визначався акцент 2-го тону над аортою, у 45 (22,2%) хворих систолічний шум над аортою. В усіх хворих виявлені зміни артерій сітківки, характерні для ГХ ІІ та ІІІ ст. Дані дослідження інших органів і систем не мали істотних відхилень від нормальних рівнів.
Хворі із стабільною стенокардією ФК ІІ-ІІІ скаржилися на наявність нападів стенокардії при навантаженні від 1 до 6 на добу (у середньому 3,3?1,2 на добу), що проходили після прийому нітрогліцерину (від 1 до 5 таблеток), у 31 хворого були скарги на перебої в роботі серця.
На слабкість та підвищену втомлюваність скаржились 183 (90%) хворих; на задишку при звичайному фізичному навантаженні - 112 осіб (55%), в спокої - 23 хворих (11,33%); нічні напади ядухи турбували 22 (10,8%) хворих; на набряки нижніх кінцівок, які з'являються під вечір скаржилися 55 пацієнтів (27%), майже постійні набряки нижніх кінцівок - 53 осіб (26,1%). При загальному огляді хворих у 46 (22,7%) мав місце акроціаноз. Надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія спостерігались у 49 (24,14%) хворих. Крім вищезгаданих скарг та об'єктивних ознак серцевої недостатності відзначались й інші, зокрема: набухлі шийні вени, додатковий III тон, асцит (табл. 2.2.).
Детальний аналіз скарг в залежності від наявності СН і її виразності свідчить проте, що найбільш часто пацієнтів турбувала підвищена втомлюваність та слабкість: у 73,2% пацієнтів без СН та практично у всіх хворих із проявами СН.
При звичайному фізичному навантаженні задишка турбувала 3 (7,1%) хворих із СН ФК І, а при