РОЗДІЛ 2
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ПРОТИДІЇ НАРКОМАНІЇ
2.1. Система міжнародного контролю за наркотиками у боротьбі з наркоманією та місце України в ній
Міжнародна система контролю за наркотичними засобами сформувалася поступово, починаючи з перших років ХХ століття. У 1909 році в Шанхаї відбулася перша міжнародна конференція з проблеми опіуму, на якій були визначені загальні принципи майбутнього міжнародного контролю. Більшість цих принципів прийняті в якості законодавчого акту в першій міжнародній конвенції по наркотикам - Міжнародній конвенції по опіуму, яка була підписана в Гаазі у 1912 році. Однак будь-яка спеціалізована центральна організація з міжнародного контролю за наркотиками не була утворена до появи в 1920 р. Ліги Націй, коли був заснований Консультативний комітет по нелегальній торгівлі опіумом та іншими сильнодіючими засобами.
Ліга Націй протягом всього існування заключила три основні міжнародні конвенції. Перша міжнародна Конвенція по опіуму була прийнята в 1925 р., коли була введена система звітності і створений Постійний комітет по контролю, в подальшому перейменований в Постійний центральний комітет. До складу цього комітету входили незалежні експерти, які займалися наглядом за виконанням завдань Конвенції.
У 1931 р. була прийнята друга Конвенція про обмеження виробництва і про регламентацію розподілення наркотичних засобів. У відповідності з Конвенцією був утворений контрольний орган по наркотикам. Третя Конвенція по боротьбі з незаконним обігом шкідливих лікарських засобів прийнята у 1936 році. В ній закликали суворо карати осіб, які займаються незаконною торгівлею наркотичними засобами. Крім того, в 1925 та 1931 рр. були заключені міжнародні погодження з метою підсилення боротьби з палінням опіуму. Ці погодження носили більш виражений координаційний характер.
З 1946 р. Організація Об'єднаних Націй стала правонаступником Ліги Націй, прийнявши на себе всі її повноваження і обов'язки, в тому числі і в галузі боротьби з наркотиками.
Сьогодні ООН має ефективну систему спеціалізованих закладів, які займаються питаннями боротьби з наркоманією, токсикоманією і алкоголізмом. Назвемо тепер ієрархію контролюючих закладів ООН:
1. Економічна і Соціальна Рада несе відповідальність за формування антинаркотичної політики ООН, а також за координацією дій з контролю за наркотичними засобами, нагляд за виконанням міжнародних конвенцій і розробленням рекомендацій урядам.
На організаційній сесії Економічної та Соціальної ради ООН Україна стала членом Комісії ООН, зокрема, членом Робочої групи з питань співробітництва на морі у боротьбі з незаконним обігом наркотиків, створеної згідно з резолюцією Комісії ООН. Певними результатами є встановлення тісних зв'язків з Міжнародною програмою ООН по контролю за наркотиками, яка є головним виконавчим органом з питань наркотиків у рамках ООН і координує діяльність у цій галузі на міжнародному та субрегіональному рівнях.
2. Економічній і Соціальній Раді надає допомогу Комісія з наркотичних засобів. Вона була затверджена в якості самостійного антинаркотичного підрозділу Економічною і Соціальною Радою 16 лютого 1946 року. Коло повноважень Комісії дуже обширне: допомагає Раді в здійсненні повноважень з нагляду за застосуванням міжнародних конвенцій і угод відносно наркотичних засобів; виконує функції, які відповідно до міжнародних угод, були покладені на Дорадчий Комітет при Лізі Націй з торгівлі опіумом і іншими небезпечними лікарськими засобами; надає Раді висновки з питань, що стосуються контролю за наркотичними засобами, та складає, у випадках необхідності, проекти міжнародних конвенцій; вивчає зміни, внесення яких може бути визнано необхідним, в уже існуючий апарат міжнародного контролю за наркотиками та вносить в Раду відповідні пропозиції з цього питання; виконує за дорученням Ради будь-які функції, пов'язані з контролем за наркотичними засобами. Комісія є центральним директивним органом системи ООН, який займається вивченням питань, які відносяться до контролю за наркотичними засобами.
Такі великі повноваження Комісії не випадкові. Уже після заснування ООН в її системі приймалося декілька антинаркотичних конвенцій, угод і протоколів, зокрема, Протокол підписаний в Парижі в 1948 р.. Він розповсюдив міжнародний контроль на лікарські засоби, які не підпадають під дію Конвенції 1931 р.. В 1953 р. у Нью-Йорці був підписаний протокол про обмеження і регламентацію культивування рослин маку, виробництва опіуму, міжнародній та оптовій їх торгівлі. Ці та інші документи утворили деякі труднощі, так як міжнародна система контролю стала більш громіздкою, що зменшило її ефективність.
Тому задача спростити систему міжнародного контролю і обумовила прийняття в 1961 р. Єдиної конвенції про наркотичні засоби, яка набрала чинності в кінці 1964 р., замінивши пакет існуючих в той час документів про контроль. В цілому Комісія по наркотичним засобам отримала широкі повноваження відповідно до статей 5 і 8 Єдиної конвенції 1961 р. та ст. 17 Конвенції 1971 р.. Комісія уповноважена також звертати увагу держав, які не є учасниками таких конвенцій, на постанови та рекомендації, які вона приймає на підставі тих чи інших конвенцій. Комісія з наркотичних засобів - головний орган у системі ООН, відповідальний за розробку і реалізацію політики з усіх питань, пов'язаних з контролем за зловживанням наркотиками. Комісія аналізує функціонування системи контролю, вивчає необхідність внесення до неї змін. У її функції входить підготовка нових міжнародних угод.
3. Відділ ООН по наркотичним засобам надає Генеральному секретарю ООН допомогу у виконанні обов'язків, покладених на нього договорами в частині протидії наркоманії. Відділ є підрозділом Секретаріату ООН і підпорядковується безпосередньо Генеральному секретарю. Він концентрує свою увагу на зборі і обробці професійних і технічних даних, що стосуються контролю за наркотичними засобами.
Відділ ООН посідає чільне місце в боротьбі з наркоманією тому, що є "в