Розділ 2
Клінічна характеристика обстежених хворих, методи дослідження і статистичного
аналізу
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Виконана робота базується на комплексному обстеженні
100 хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕГ) віком від 27 до 60
(середній вік - 45,8±2,1) років. Групи контролю (n=20) склали 20 практично
здорових особи віком від 20 до 45 (середній вік 40,60±1,2) та 20 хворих на
нейроциркуляторну дистонію (НЦД) за гіпертензивним типом, віком від 20 до 43
(середній вік 40,55±1,2) років. У дослідженні брали участь лише особи чоловічої
статі.
Усі хворі, включені в дослідження, перебували на обстеженні та стаціонарному
лікуванні в кардіологічному відділенні Військово-медичного центру ПС ЗС України
м. Вінниці протягом 2004-2006 років.
Діагноз та стадію ЕГ встановлювали за рекомендаціями ВООЗ (1999) та
Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної
гіпертензії (2004). Згідно з цими рекомендаціями, у дослідження були включені
хворі на ІІ стадію ЕГ. Тривалість гіпертензивного анамнезу в обстежених
пацієнтів становила в середньому 5,2±1,3 роки.
Привертає увагу (рис. 2.1), що переважна більшість (85%) хворих мала нетривалий
гіпертензивний анамнез, якій не перевищував 10 років. Лише 15% із них
відзначали тривале (більше 10 років) підвищення артеріального тиску.
Діагноз НЦД встановлювали за діагностичними критеріями
В.І. Маколкіна та С.О. Абракумова (1999). Тривалість функціональних розладів у
цих пацієнтів становила в середньому 3,5±1,1 роки.
Рис. 2.1. Розподіл хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію залежно від
тривалості гіпертензивного анамнезу.
Критеріями включення хворих у дослідження були: ЕГ ІІ стадії, відсутність
протипоказань до включення в дослідження і згода хворого брати участь в
дослідженні. Клінічні, лабораторні та інструментальні дослідження проведені із
дотриманням вимог біоетики (протокол комісії з біоетики Національного інституту
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика №4 від 2.04.2007).
У якості критеріїв виключення хворих із дослідження були:
вік понад 65 років; жіноча стать; есенціальна артеріальна гіпертензія ІІІ
стадії і симптоматичні артеріальні гіпертензії; декомпенсований цукровий діабет
і захворювання щитоподібної залози; хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV ФК;
супутні клінічно значимі захворювання дихальної системи та шлунково-кишкового
тракту, які могли впливати на стан центральної гемодинаміки і нейрогуморальних
систем; відмова пацієнта брати участь у дослідженні та застосовувати призначене
лікування.
У таблиці 2.1 наведена вікова характеристика обстежених хворих у різних групах.
Наведені в таблиці 2.1 дані свідчать про несуттєво (р>0,05) вищий середній вік
хворих на ЕГ в порівнянні з контрольними групами. Це, безперечно, було
зумовлено більш старшим віковим цензом хворих на ЕГ у порівнянні із хворими на
НЦД та здоровими особами.
Таблиця 2.1
Вікова характеристика хворих контрольних і клінічної груп
Показники
Здорові (n=20)
НЦД
(n=20)
ЕГ
(n=100)
Діапазон віку
30-45
29-43
27-60
Середній вік у роках (M±m)
40,60±1,3
40,55±1,2
45,8±2,1
Згідно з класифікацією артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску
(рекомендації ВООЗ/МТГ, 1999), у хворих основної клінічної групи було виділено:
1-ий ступінь (м’яка артеріальна гіпертензія) – систолічний артеріальний тиск
140-159 мм рт.ст. і діастолічний – 90-99 мм рт.ст.; 2-ий ступінь (помірна
артеріальна гіпертензія) – 160-179 мм рт.ст. і 100-109 мм рт.ст. відповідно і
3-ій ступінь (тяжка артеріальна гіпертензія) – більше
180 мм рт.ст. і більше 110 мм рт.ст. відповідно.
Приведені на рисунку 2.2 дані показують, що серед пацієнтів на ЕГ м’яка
артеріальна гіпертензія (1-а ступінь) траплялася значно рідше в порівнянні з
помірною та тяжкою артеріальною гіпертензією.
У більшості (83%) обстежених хворих на ЕГ, за даними ЕхоКГ-дослідження,
визначалися ознаки гіпертрофії лівого шлуночка (індекс маси міокарда лівого
шлуночка > 125 г/м2). При цьому за класифікацією Ganau і співавт. (1992) у
переважної більшості (67%) хворих визначалася концентрична гіпертрофія лівого
шлуночка (рис. 2.3) і лише у 15% хворих спостерігали ексцентричну гіпертрофію
ЛШ . У 7 % хворих на ЕГ спостерігали нормальну геометрію ЛШ і у 10% хворих
концентричне ремоделювання ЛШ. Таким чином, отримані дані переконували про
домінування концентричної гіпертрофії в популяції чоловіків на ЕГ.
Рис. 2.2. Розподіл хворих у залежності від ступеня артеріальної гіпертензії.
Рис. 2.3. Розподіл хворих на есенціальну гіпертензію залежно від типу
гіпертрофії лівого шлуночка
Функціональний клас (ФК) хронічної серцевої недостатності встановлювали згідно
з критеріями New-York Heart Association (NYHA) та рекомендаціями Українського
наукового товариства кардіологів (2003) на час обстеження хворих. Результати
аналізу наведені на рисунку 2.4.
Рис. 2.4. Розподіл хворих на есенціальну гіпертензію залежно від ФК хронічної
серцевої недостатності
Серед обстежених хворих на ЕГ у 70 (70 %) визначалася супутня
серцева недостатність, серед них у більшості (77%) хворих визначалися ознаки
асимптомної (І ФК) серцевої недостатності і лише у 23% – визначалися клінічні
ознаки серцевої недостатності, які відповідали ІІ ФК за NYHA.
Всі пацієнти на ЕГ, за даними ехокардіографічного дослідження, мали збережену
систолічну функцію лівого шлуночка (ФВ>45%). В свою чергу аналіз діастолічної
функції лівого шлуночка, яку здійснювали за оцінкою характеру діастолічного
трансмітрального кровотоку, дав можливість виявити таке. (рис. 2.5).
У 19% хворих на ЕГ діастолічна функція лівого шлуночка відповідала нормальному
типу. У 71% пацієнтів визначали
- Київ+380960830922