РОЗДІЛ 2
ЗАВДАННЯ, ОБСЯГ ТА МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дизайн дослідження. Дослідження ремієлінізації зони входу корінця трійчастого
нерва проведено у вигляді експерименту, який складався із двох етапів (рис.
2.1).
Рис. 2.1. Дизайн дослідження
На першому етапі розроблено експериментальну модель сегментарної токсичної
демієлінізації корінця трійчастого нерва – особливої форми дегенерації
мієлінової оболонки, яка характерна для пацієнтів з невралгією даного нерва – з
підтвердженням цього процесу на світлооптичному та електронномікроскопічному
рівнях. Модель дозволяла якнайкраще оцінити вплив прогестерону на процес
ремієлінізації оскільки відомо, що перші ознаки демієлінізації при місцевому
застосуванні броміду етидію виявляються на 7-му добу після введення цього
гліотоксину з максимально вираженими змінами на 14-ту добу. Разом з тим, в цей
строк під час морфологічних досліджень вже виявляють ознаки початкової
ремієлінізації у вигляді поодиноких клітин Шванна поміж аксонів, оточених
базальною мембраною та колагеновими волокнами. Вплив прогестерону на
ремієлінізацію найбільш достовірно можна було оцінити саме в цей період тому,
що його дія спрямована на стимуляцію вже існуючої ремієлінізації, а не на
ініціалізацію цього процесу [98].
Другий етап експерименту був присвячений дослідженню впливу прогестерону на
відновлення мієлінової оболонки після токсичної демієлінізації. Розроблена
експериментальна модель дозволила застосувати розчин прогестерону в момент
початкової ремієлінізації, тобто на 14-ту добу після введення розчину броміду
етидію. Протягом 15-и наступних діб лабораторні тварини знаходились під
спостереженням у звичному для них середовищі. На 29-ту добу після початку
експерименту морські свинки дослідної групи та групи порівняння були виведені з
експерименту, препарати їх трійчастих нервів досліджені за допомогою світлової
та електронної мікроскопії. Отримані результати порівняно з даними
імуногістохімічних досліджень у цих групах.
Етичні норми. План та зміст експериментальних досліджень розроблялися у
відповідності до українських (наказ МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. «Про
міри по подальшому вдосконаленню організаційних норм роботи з використанням
експериментальних тварин») та міжнародних (General Laboratory Practice (1981),
конвенція Ради Європи про охорону хребетних тварин, що використовуються в
експериментах та інших наукових цілях № 123 (1986), директива Єврокомісії №
86/609 (1986)) стандартів, були схвалені етичною комісією Ужгородського
національного університету (протокол № 6 від 04.12.2006).
2.1. Обґрунтування вибору моделі токсичної демієлінізації за допомогою
броміду етидію
Незважаючи на розробку ряду експериментальних моделей демієлінізації нервової
системи, локальне пошкодження мієлінової оболонки корінця трійчастого нерва
ніколи не було предметом моделювання. Для відтворення сегментарної
демієлінізації корінця трійчастого нерва в експерименті необхідно, перш за все,
визначити прототип такої моделі на основі раніше описаних методик.
2.1.1. Морфологічні особливості корінця трійчастого нерва, які необхідно було
змоделювати. Перш, ніж перейти до аналізу зазначених моделей, зупинимось на
морфологічних особливостях демієлінізованих ділянок корінця трійчастого нерва в
пацієнтів з невралгією даного нерва. Згідно з вищевказаними даними Hilton та
співавторів [7], особливостями зони нейроваскулярного конфлікту вказаних
пацієнтів є надзвичайно близьке розташування демієлінізованих аксонів. Окрім
того, дані електронної мікроскопії свідчать про відсутність в цій зоні
запальних елементів. Автори відзначали також ознаки ремієлінізації на межі зони
нейроваскулярного конфлікту трійчастого нерва, про що свідчила наявність
аксонів великого діаметру оточених тонким шаром мієліну. Однак при цьому було
виявлено поодинокі астроцити та олігодендрогліоцити, які забезпечують
мієлінізацію в центральній нервовій системі. Для того, щоб розв’язати таке
протиріччя, слід зауважити, що нервові волокна корінця трійчастого нерва
мієлінізовані по-різному, в залежності від розташування по відношенню до
стовбура мозку. Мієлінова оболонка навколо аксонів на протязі 3-5 мм від входу
у стовбур мозку утворена по центральному типу [104]. Тобто клітинами, які
забезпечують утворення цієї оболонки, як і в центральній нервовій системі, є
олігодендрогліоцити. Натомість, більш віддалені ділянки нерва оточені
клітинами Шванна, які забезпечують периферичний тип мієлінізації. Таким чином,
при стисненні судиною корінця трійчастого нерва поблизу його входу в стовбур
мозку можливим є виникнення демієлінізації цієї ділянки нерва з ознаками, які
характерні, як для центральної, так і для периферичної нервової системи.
Підсумовуючи вищенаведене, необхідно виділити найбільш важливі морфологічні
особливості демієлінізації корінця трійчастого нерва, які повинні були бути
змодельовані під час експерименту. По-перше, експериментальна модель повинна
була відтворювати сегментарну демієлінізацію, тобто дегенерацію мієлінової
оболонки з незначним ураженням аксонів. При цьому необхідно було забезпечити
максимально близьке розташування аксонів. По-друге, ураження нерва повинне було
бути локальним, в межах корінця трійчастого нерва. Бажаним було уникнути
системного впливу демієлінізуючих чинників, оскільки такий вплив міг спричинити
ураження центральних відділів системи трійчастого нерва, що не відповідає
периферичній концепції патогенезу невралгії вказаного нерва. Натомість вказана
експериментальна модель повинна максимально наближатись до останньої. По-третє,
демієлінізу
- Київ+380960830922