РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ПАРТИЗАНСЬКО-ПОВСТАНСЬКОГО ШТАБУ З ПІДГОТОВКИ ЗИМОВОГО ПОХОДУ 1921 РОКУ ТА ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОГО ПОВСТАННЯ
2.1. Причини Другого Зимового походу Армії УНР
Українські історики робили наголос на певних групах причин, які викликали антибільшовицьку повстанську боротьбу, а також зумовили виникнення ППШ, який займався підготовкою всенародного повстання і проведенням Другого Зимового походу. Серед них необхідно відзначити наступні: причини економічного характеру - проведення продрозкладки, запровадження продподатку, який продовжували збирати старими методами, економічні пограбування, які чинилися міліцією, чекістами, червоноармійцями; земельна проблема, яка вирішувалася не на користь українського селянства, постійний перерозподіл земель спрямований на розкол сільського населення; пограбування національних багатств України - хліба, цукру, вугілля тощо; фізичний терор проти українського селянства, яке брало участь у повстанській боротьбі; примусова мобілізація в Червону армію і дезертирство; економічний та суспільно-політичний занепад; існування активного повстанською центру, який консолідував населення і давав надії на продовження боротьби; національні утиски населення Радянської України; намагання зменшити культурно-освітній рівень українського населення тощо.
Після того як Армія УНР залишила межі Батьківщини і потрапила до таборів інтернованих Польщі, Чехословаччини, Румунії, український народ опинився в цілковитому національному і економічному поневоленні158.
Більшовицька влада оголосили Україну "ударчим заготовчим продовольчим районом" і почала проводити реквізиції через систему продрозкладок159.
Через примусову продрозкладку збиралися майже всі продовольчі продукти, починаючи від хліба, закінчуючи медом, маслом, яйцями160. Зокрема, на Херсонщині норми розкладки становили 30-60 пудів зерна з десятини. У московських "Ізвєстіях" зазначалося, що до 1. 10. 1920 р. з Поділля зібрано 6, Херсонщини - 7, Київщини - понад 3, Полтавщини - 4 млн. пудів зерна. Крім того, з України було вивезено більше 4-х млн. пудів цукру161.
Проти селян, які відмовлялися виконувати продрозкладку, використовували репресії: "Гадяч. На села брошены все партийные силы и советские служащие. Поступление хлеба улучшилось. В тех местах, где отказываются давать хлеб, принимаются репрессивные меры"162. У лютому 1920 року, з Пирятина повідомляли: "Продовольственный вопрос принял острый характер. Упродкомиссар Горбунов своей руссификаторской политикой и своим грубым отношением возбуждает крестьян. Разверстка хлеба проводится весьма плохо. Благодаря противодействию крестьян не представляется никакой возможности работать. Один агент на почве продовольствия убит..."163.
У разі невиконання норм продрозкладки з українських сіл брали заручників, яких розстрілювали, коли селяни не довиконували норм хлібозаготівель164.
Українське селянство просило допомоги від Уряду УНР та населення західних країн: "Задзвоніть по всьому світові, закликайте до церков весь християнський люд і оповіщайте, що ваших братів по Христу, сестер, матерів - ріжуть, б'ють, істягають...Наша кров обризкала вас. Невже ви тільки обітретесь і допустите розпинати нас на хресті..."165.
Соціальні утиски українського селянства проводилися також через розподіл села на прошарки - куркулів, незаможників та ін. Владою проголошувалася активна боротьба з куркульством166. Особливо великих розмірів вона набула влітку 1921 р., коли з багатших українських селян брали заручників, які відповідали за партизанську боротьбу навколо їхніх сіл, за невиконання норм продподатку тощо. Частина майна, яке в них конфісковувалося віддавалося "комнезамам"167. Останніх активно використовували при збиранні продрозкладки168. Влада в селах здебільшого складалася з комуністів. До міліції входили переважно представники комнезамів. Волосні управлінці призначалися з повітів. Виборними були лише посади заступників управлінців, які не мали значних повноважень169.
Незадоволення селян земельною політикою більшовиків, негативні наслідки продрозкладки, несприйняття комнезамів як органів викачки хліба та інших продуктів сільського господарства штовхала селянство на збройний супротив. Це підтверджують більшовицькі документи, зокрема, у зведеннях Полтавського губвиконкому вказувалося, що продрозкладка здійснюється методами грубого тиску на селянство, яке цим не задоволене170.
Обмежувалися можливості вільного переміщення Україною. Для того потрібно було мати паспорт, посвідчення волосного ревкому і облікову картку від воєнкомату. Для переходу між губерніями необхідні були посвідчення іншого зразка171. Для проживання на території УСРР необхідно було мати службове посвідчення, посвідчення про працю, посвідчення про підлеглість мобілізації, посвідчення видане "домкомом"172.
Для знищення опору в українських містах більшовиками використовувалися методи економічного тиску173.
Відбувався терор і проти робітників, яких підозрювали у зв'язках з повстанцями. Зокрема, у вересні 1920 р. було заарештовано Криворізький робітничий повстанський комітет, а його членів розстріляли. Протягом травня 1921 р. у Миколаєві за вироками місцевого ревтрибуналу за саботаж та зв'язки з повстанцями було розстріляно понад 100 осіб, здебільшого працівників суднобудівного заводу "Наваль"174. На Північ було вислано 2000 залізничників Південно-Західної залізниці. На початку червня 1921 р. відбувся страйк робітників Київського заводу "Арсенал". Чекісти намагалися припинити його, обстрілявши завод з панцерників. У бою загинули 100 робітників, а 500 було заарештовано і відправлено до Лукянівської в'язниці175.
В УСРР заборонялася приватна торгівлю. Більшовицькі органи руйнували приміщення, в яких відбувалися торги, а людей, які нею займалися, жорстоко карали. Через те, що було зруйновано торгові ряди у Кам'янці, продаж товарів відбувався в домашніх умовах176.
Розгорнувся терор і проти української інтелігенції. Зокрема, наприкінці травня 1921 р. більшов