РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДАЧА ОСОБИ НА ПОРУКИ ЯК ВИД ЇЇ ЗВІЛЬНЕННЯ
ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
2.1 Поняття підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності.
Як було визначено у попередньому розділі нашого дослідження, звільнення від кримінальної відповідальності є відмовою держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.
Для того, щоб держава відмовилася від притягнення особи до кримінальної відповідальності, кримінальним законом встановлено ряд вимог, за наявності яких суд може прийняти відповідне рішення. Ознаками цих вимог є те, що: 1) всі вони необхідні для застосування норм, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності; 2) вони характеризують вчинений злочин та посткримінальну поведінку злочинця; 3) між умовами та нормою звільнення існує тісний взаємозв'язок.
Стаття 47 ККУ передбачає чотири такі вимоги: 1) злочин має бути вчинений вперше; 2) вчинений злочин має бути невеликої чи середньої тяжкості; 3) має бути в наявності клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки; 4) особа має щиро розкаятися у вчиненому.
Механізм реалізації вказаного законодавчого положення на практиці є досить складним. Сукупність вимог здійснення такого звільнення - це своєрідний причинно-факторний комплекс умов та підстав реалізації цієї унікальної форми регулювання кримінально-правових відносин.
Слід зазначити, що в юридичні літературі важко простежити різницю між визначенням умов та підстав будь-якого виду звільнення. Це пояснюється неоднозначністю підходів у визначенні зазначених понять. Проте, видається, що вирішення цього питання є важливим кроком до розвитку понятійного апарату науки кримінального права та гарантією дотримання закону при звільненні особи від кримінальної відповідальності.
Передусім зазначимо, що якщо у вчиненому особою діянні не існує суспільно безпечного діяння, яке містить склад злочину, то відповідно, сама постановка питання про наявність підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності стає незрозумілою [134, с. 272]. Слушно з цього приводу зазначає С.Г. Келіна: питання про звільнення від кримінальної відповідальності постає тоді, коли з однієї сторони, є підстави для притягнення особи до кримінальній відповідальності, а з іншого - підстави звільнення її від такої відповідальності [135, с. 7]. Таким чином, перед тим, як ставити питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки, суду необхідно переконатися в наявності в діях особи складу злочину. Отже, вчинення особою діяння, що містить ознаки злочину є обов'язковою передумовою такого звільнення від кримінальної відповідальності.
Переважна більшість науковців переконані, що підстава звільнення від кримінальної відповідальності закладена в особі, яка вчинила злочин або у вчиненому суспільно небезпечному діянні, і бачать її у невеликому рівні небезпеки діяння або особи. Тому у такому випадку відсутня необхідність застосування до особи, яка вчинила злочин кримінальної відповідальності та покарання [60, с. 636; 94, с. 154-155; 129, с. 166; 135, с. 9; 136, с. 8]. Зокрема, індивідуальну характеристику особу винного, яка свідчить про можливість її виправлення й перевиховання без застосування кримінально-правових заходів як підставу звільнення від кримінальної відповідальності виділяли такі вчені, як В.В. Скибицький, Л.М. Кривоченко, тощо. Так, В.В. Скибицький зазначає, що підставою звільнення є невеликий ступінь суспільної небезпеки особи й можливість виправлення чи перевиховання її без застосування покарання [111, с. 48, 49, 61]. Л.М. Кривоченко пише, що під підставою звільнення від кримінальної відповідальності слід розуміти можливість виправлення й перевиховання особи без застосування кримінального покарання. Саме тому, що мета виховання й виправлення може бути досягнута без реалізації найбільш суворої форми відповідальності, закон надає правозастосовним органам право звільнити особу, що вчинила діяння, котре містить злочину, від його кримінально-правових наслідків [115, с. 14]. Подібним чином визначали аналізоване поняття Ю.В. Мельникова та Т. П. Воробйова. Вони переконані, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності є рішення слідчих органів та суду про можливість виправлення й перевиховання винного без застосування кримінального покарання [137, с. 7]. Зазначимо, що підтримують таку позицію вчених і сучасні науковці. Так, А.В. Ендольцева зазначає, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності є недоцільність реалізації кримінальної відповідальності внаслідок втрати особою, що вчинила злочин її попередньої суспільної небезпечності, в зв'язку з чим особа може бути виправлена без засудження та застосування кримінальної відповідальності [67, с. 52].
На думку інших вчених, підстава звільнення від кримінальної відповідальності полягає не лише в особі, яка вчинила злочин, а й у вчиненому суспільно небезпечному діянні. Так, К.К. Вавілов вбачає підстави звільнення від кримінальної відповідальності в невеликій суспільній небезпечності і діяння, і особи, яка його вчинила. При цьому автор поділяє ці категорії на формальні - норми кримінального права, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, та матеріальні - ті юридичні факти, з якими пов'язане застосування норм про звільнення [138, с. 12]. Інша радянська вчена С.Г. Келіна запропонувала свого часу концепцію двох універсальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності: невелика суспільна небезпечність вчиненого злочину; невелика суспільна небезпечність особи [26, с. 49]. Цю концепцію підтримує В.С. Єгоров. Автор зазначає, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності для більшості його видів можуть бути обидві названі підстави в сукупності, так і кожна з них ок