РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПЦІЯ, МЕТОДИКА І РЕЗУЛЬТАТИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ ДЗЮДОЇСТІВ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ЇХ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Концептуальні-методичні засади проведення констатувального емпіричного дослідження
Програма дослідження являє собою науково-обґрунтовану систему теоретико-методологічних положень про особливості психологічного тренінгу спортсменів-дзюдоїстів в умовах навчально-тренувального та змагального процесів. Вона складається з двох компонентів: методологічного і процедурного. Перший включає теоретичний аналіз розробки даної проблеми в психологічній літературі, формування досліджуваної концепції. Процедурний компонент складається з конкретних методів збору інформації, методик і технік їх проведення, обробки та аналізу емпіричних даних, а також їх інтерпретації.
Вивчення одноборців відбувалось згідно з принципом системності [129, 131, 166]. Так, Б.Ф.Ломов [129] вважає, що змістовні поняття і принципи системного підходу є, перш за все, знаряддям певної організації предметного змісту дослідження, а саме такої, яка б спонукала до постановки та розв'язання проблем, пов'язаних з виявленням законів функціонування та розвитку об'єкту. При цьому, в одних випадках акцент може спрямовуватись на питання організації об'єкту, а в інших - на певні типи специфічних для нього зв'язків, в третіх - на синтез різноманітних уявлень об'єкта, одержаних в предметах, що досліджувались раніше, в четвертих - на виявлення структурних варіантів, в п'ятих - на генетичні механізми [129].
На думку С.Д.Максименка [131], системна постановка проблеми пов'язана з багатьма наслідками. По-перше, це повинна бути нова постановка проблеми, що дозволяє по-новому побачити об'єкт і окреслити реальність, що підлягає дослідженню. По-друге, повинен бути виконаний мінімум умов, що роблять подальше дослідження системним [131].
Системний підхід ґрунтується на тому, що специфіка складного об'єкту (системи) не вичерпується особливостями складових її елементів, а коріниться, перш за все, в особливостях зв'язків та відношень між певними елементами. До того ж, складний об'єкт, здебільшого є ієрархічним, поліструктурним, багаторівневим утворенням, яке вивчається з різних сторін певними науками. При цьому особливості структури зв'язків та відношень, що виділяються у ньому тією чи іншою наукою і становлять предмет її вивчення, суттєвим чином залежать від міри її розвитку і використовуваних нею дослідницьких засобів.
Зв'язок, цілісність та зумовлена ними стійка структура - такі відмінні ознаки будь-якої системи. Якщо поняття системи або цілісності, наприклад, виконують переважно стратегічно-орієнтувальну роль в системному дослідженні, то поняття зв'язку виступає, здебільшого, в якості засобу дослідження. Особливе місце в ньому займають системоутворювальні зв'язки.
Згідно визначеної нами концепції перший етап дослідження передбачав організацію констатувального експерименту, який дозволив би встановити кореляційні зв'язки між рівнями розвитку особистісних якостей та нейродинамічними властивостями спортсменів-дзюдоїстів. В результаті цього ми зможемо виявити найбільш інформативні показники спортивної підготовленості дзюдоїстів на початковому етапі діяльності: дослідити рівень тривоги, мотивацію досягнення успіху, самооцінку, самоконтроль та сформованість усвідомленої ауторегуляції, стильові особливості уваги, виявити систему показників розвитку психомоторики одноборців.
Дослідження проводилося на базі спортивних закладів міста Івано-Франківська серед дітей котрі почали займатися боротьбою дзюдо. Загалом до експерименту було залучено 270 юних спортсменів (хлопчиків), віком 10-12 років. Ми врахували особливості поведінки осіб цього віку [75, 45], а також специфічні умови роботи з обраним контингентом спортсменів-одноборців [17, 18, 69, 114].
Ми погоджуємося з позицією Л.С.Виготського [47], який розглядав вік як відносно замкнутий період розвитку, значення якого визначається його місцем у загальному циклі особистісного формування. Найголовнішим психологічним новоутворенням у осіб обраного вікового етапу є становлення нового рівня самосвідомості та домагань, Я-концепції, що виражається у прагненні зрозуміти себе, власні можливості, потреби, рівень домагань.
Л.І.Божович, Л.С.Славіна [35] підкреслюють, що в психологічному розвитку дитини визначається не тільки характер її основної діяльності, а й особливості комплексу взаємовідносин із оточуючими людьми, в які вона вступає на різних етапах свого розвитку.
Другий етап дослідження характеризувався проведенням формувального експерименту, який передбачав впровадження програми психологічного тренінгу у діяльність дзюдоїстів. Його тривалість (5.09.2006 - 3.08.2007 року) була чітко регламентованою та структурованою у відповідності з сучасними вимогами організації науково-дослідної роботи. Результати експерименту засвідчили ефективність розробленої програми психологічного впливу на спортсменів-дзюдоїстів.
На думку І.А.Воронова [51], процедура організації психологічного тренінгу одноборців включає:
- опанування навичками релаксації та аутотренінгу, що дозволяє пізнати і ефективно використовувати можливості власного організму;
- послідовне і наполегливе формування здатності розуміти інших людей і самого себе;
- зникнення категоричних і безапеляційних порад чи оцінок щодо діяльності інших спортсменів, тренерів, суддів;
- утвердження всім своїм єством доброзичливого ставлення до оточуючих - уболівальників, товаришів по команді, суперників;
- розвиток перцептивних здібностей, які складають основу механізму спілкування;
- формування почуття особистої свободи та професійної гідності, відкритості та контактності у взаєминах.
В процесі роботи використано комплекс взаємодоповнюючих методик.
Фрайбурзький опитувальник (FPI) належить до багатофакторних інструментів діагностики важливих якостей особистості і містить 12 шкал. Форма В відрізняється від повної форми вдвічі меншою кількістю запита
- Київ+380960830922