Розділ 2
Психологічні особливості саморегуляції студентів при вивченні іноземної мови
У даному розділі представлені теоретичні та методичні засади дослідження,
результати експериментального вивчення усвідомлення студентами сутності та
необхідності саморегуляції при вивченні іноземної мови, приведено результати
дослідження рівнів здатності студентів до саморегулювання та їх зв’язку з
особистісними характеристиками: рівнем домагань, самооцінкою, рефлексією,
самоконтролем; а також простежено взаємозв’язок рівня розвитку саморегуляції з
властивостями мислення і уваги.
2.1. Методичні засади дослідження
Аналіз та узагальнення психологічної літератури з проблеми саморегуляції в
навчальній діяльності дозволив нам сформулювати основні концептуальні положення
щодо сутності цього процесу та його зв’язку з успішністю іншомовної мовленнєвої
діяльності.
В навчальному процесі діяльність тих , хто навчається, може відбуватися як під
впливом зовнішніх чинників, так і бути свідомо регульованою через розуміння і
опрацювання компонентів навчальної дії. В останньому випадку ми маємо феномен
формування саморегуляції [65]. Хоча у науково-методичній літературі
представлені різні трактування поняття „саморегуляція “ ми, на основі аналізу
цієї проблеми в психології, розглядаємо її як складний механізм, який
забезпечує побудову та реалізацію дій особистості згідно поставленої мети.
Здатність до саморегулювання займає важливе місце у забезпеченні успішності
всіх видів людської діяльності [107], [119], [130], [121], [143], [154], [190],
виступає обов’язковою умовою реалізації потенційних можливостей особистості;
недостатній розвиток саморегуляції є одним із факторів психічних перевантажень
[16], [97], [117], відхилень в мотиваційній сфері особистості [343], поведінці
[68], [297].
Сформованість механізмів саморегуляції сприяє організації навчальної роботи
тих, хто навчається, озброює уміннями самостійного виконання завдань, закладає
основи уміння вчитися, а також сприяє самовдосконаленню на основі здобутих
знань. Тому питання формування саморегуляції є актуальним і відповідає потребам
сьогодення.
Необхідність вивчення психічних процесів ,які можуть забезпечити формування
саморегуляції в навчанні, підкреслювалась багатьма відомими дослідниками:
психологічний зміст саморегуляції поведінки особистості вивчали
М.Й.Боришевський [40], Л.І.Бучек [46], Т.В.Кириченко [107], Г.В.Куценко[138];
рефлексивний процес як процес саморегуляції мисленнєвої діяльності –
М.В.Волкова [48], Є.В.Бодрова [34], Ю.Н.Кулюткін [136]; Н.І.Пов’якель [224];
особливості формування системи саморегуляції діяльності вивчали О.Ю.Осадько
[208], А.К.Осницький [209], М.В.Гриньова [65], Л.А.Шибицька [314]; рівні
розвитку саморегуляції особистості досліджувала Є.Г.Ксенофонтова [132]; над
проблемами емоційної регуляції навчальної та трудової діяльності працювали
І.Г.Дика [75], О.К.Тихомиров [281], А.Я.Чебикін [301]; А.А.Файзулаєв [290]
запропонував методику, яка дає можливість виявити рівень розвитку саморегуляції
особистості юнацького віку.
Дослідниками розроблені методики вивчення мотиваційної, емоційної, вольової
регуляції [46], [101], [110], [119], [122], [136], особистісні запитальники та
методи дослідження провідних психологічних механізмів, які специфічно
зумовлюють процес саморегуляції. Зупинимось на характеристиці деяких з них.
У процесі саморегуляції діяльності індивід постійно прагне покращити свої
результати, проявляючи наполегливість у досягненні своїх цілей, він здатен
давати собі звіт про те, чого прагне досягти. Для діагностики мотивації
досягнення використовується широкий спектр методик, серед яких методика “Шкала
оцінки потреби в досягненні”, запропонована Ю.М.Орловим, що слугує виявленню
таких важливих властивостей особистості як наполегливість при досягненні
поставленої цілі, прагнення довести справу до кінця, незадоволеність
досягнутим. Основна мета методики – визначення рівнів розвитку мотивації
досягнення індивіда. Вона також використовується для визначення реальної оцінки
здібностей індивіда, його ставлення до самого себе та власних дій і вчинків
[206].
Для визначення атрибуції успіху-неуспіху в процесі саморегуляції поведінки
використовується запитальник “Мотивація успіху і уникнення невдач”. Ця методика
запропонована А.А.Реаном і включає 20 тверджень і запитань, які охоплюють
ситуації досягнення поставленої мети. За її допомогою можна визначити атрибуцію
успіху, яка в свою чергу, корелює з такими факторами як емоційна стійкість,
адекватна чи або висока самооцінка, високий рівень самоконтролю. Т.В.Кириченко
використала цю методику для визначення сили прагнення особистості до досягнення
мети, а також для кількісної та якісної оцінки підлітком потреби в успіху та
уникнення невдачі в різних життєвих ситуаціях.
З метою діагностики вмінь саморегуляції М.В.Воробйовою розроблена та апробована
методика “Суб’єктно-рефлексійний аналіз планування та виконання дій “ [49], яка
передбачала усвідомлену процедуру виконання певної дії індивідом, враховуючи
всі ланки регуляції діяльності. Методика сприяє вивченню особливостей
реалізації дії школярами та внесення корекції в ході формування регулятивних
якостей школярів.
Існує і може бути створено безліч методів оцінювання рівня саморегуляції. Але в
практиці реальної навчальної діяльності лабораторна діагностика сформованості
окремих функцій саморегуляції є ускладненою. Тому ми звернули свою увагу на
методи анкетного типу, які є відносно простими як у виконанні, так і в
обрахунках, але в той же час є ретельно розробленими, валідизованими і
стандартизованими. На увагу заслуговує “Методика
- Київ+380960830922