РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Для вирішення поставлених завдань було обстежено 185 чоловік на ІХС: із стабільною стенокардією напруги ІІ-ІV функціонального классу (ФК), дифузним та вогнищевим (постінфарктним) кардіосклерозом у поєднанні з ГХ ІІІ стадії ускладнені ХСН І-ІІА стадії, ІІ-ІІІ ФК.
Основну групу склали - 146 чоловік з ІХС, які перенесли інфаркт міокарда. З них у 98 пацієнтів був один ІМ, а у 28 - декілька. Q-ІМ перенесли 93 особи, не Q-ІМ - 33. На момент включення в обстеження у 20 хворих була діагностована постінфарктна аневризма серця. Вік чоловіків склав (56,23±0,59) років. Давність ІХС становила (9,29±0,52) років; ГХ - (6,12±0,41) років.
39 чоловіків з ІХС, які не мали ІМ в анамнезі, увійшли в контрольну групу. Вік пацієнтів склав (54,44±1,0) років. Тривалість ІХС становила (6,31±0,95) роки; ГХ - (8,79±1,07) років. Хворі обох груп були репрезентативні за віком, тривалістю захворювань. Усі пацієнти лікувались стаціонарно в кардіологічних відділеннях №1, №3 МКЛ №1 м. Вінниця в 2004-2007 роках. Пацієнтів включали в дослідження через місяць із моменту поступлення в стаціонар (після стабілізації стану).
Критерії включення в дослідження: стабільна стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК, постінфарктний кардіосклероз давністю не менше 6 місяців на момент включення в дослідження, СН І-ІІА стадії, ІІ-ІІІ ФК.
Критерії виключення з дослідження: симптоматичні артеріальні гіпертензії, нестабільна стенокардія, оперативні втручання на серці, вроджені і набуті вади серця, порушення ритму (екстрасистолія ІІІ-V класів за Lown, миготлива аритмія) та провідності (синоатріальні, атріовентрикулярні блокади), міокардити, кардіоміопатії, ендокринна патологія, зокрема цукровий діабет, хронічне легеневе серце, захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок у фазі загострення, системні захворювання сполучної тканини, онкопатологія, гострі порушення мозкового кровообігу, небажання хворого приймати участь у дослідженні та виконувати комплайенс запропонованого лікування.
Згідно клінічної характеристики хворих розподіляли наступним чином (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Характеристика обстежених хворих у залежності від форм ІХС, наявності ІМ, стадії та ФК серцевої недостатності
ЗахворюванняКонтрольна група (n=39)Основна група (n=126)ПІ аневризма з ГХ (n=20)Всього (n=185)n%n%n%n%ІХС: стабільна стенокардія напругиІІ ФК1948,723225,4005228,11ІІІ ФК2051,288265,081155,011260,54IVФК0129,52945,02111,35
ХСН І ст.1641,032015,8703619,46ІІА ст.2358,9710684,13**2010014980,54ІІ ФК2564,106954,76315,09752,43ІІІ ФК1435,905745,241785,0##8847,57
ІМQ-ІМ09373,8120100,011377,40Не Q-ІМ03326,1903322,60Перший09877,781575,011377,40Повторний02822,22525,03322,60 Примітка. Вірогідність різниці показників між хворими на ІХС без та з ПІ кардіосклерозом: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001; між хворими на ІХС з ПІ кардіосклерозом без та з аневризмою серця: # - р<0,05; ## - р<0,01; ### - р<0,001.
Як видно з табл. 2.1, у половини хворих на ІХС без ІМ реєстрували стенокардію напруги ІІ ФК. У пацієнтів з ІХС, які перенесли ІМ розповсюдженість останньої була майже в 2 рази менше, у кожного десятого визначалась стенокардія спокою. В осіб з аневризмою серця стенокардія напруги ІІІ ФК виявлялась в 55,0 % випадків, ІV - в 45,0 %. У всіх досліджуваних переважала ХСН ІІА стадії, однак у хворих у пізньому ПІ періоді поширеність останньої була достовірно вищою (р<0,001), ніж у пацієнтів з ІХС без ІМ, а при наявності аневризми серця визначалась у всіх хворих. Розповсюдженість ХСН ІІІ ФК мала тенденцію до зростання в осіб із ПІ кардіосклерозом на фоні ГХ і була достовірно вищою при формуванні аневризми ЛШ (р<0,01). Усі пацієнти з аневризмою серця перенесли Q-ІМ, у третини хворих спостерігали декілька ІМ в анамнезі.
Таким чином, важкість ІХС та ХСН поглиблювались після перенесеного інфаркту міокарда та по мірі розвитку ускладнень. Формування аневризми серця залежало від глибини враження міокарда, а не від кількості ІМ в анамнезі.
Діагноз ІХС встановлювали на основі характерного для стенокардії больового синдрому, перенесеного інфаркту міокарда в анамнезі, характерних змін ЕКГ і холтерівського моніторування ЕКГ, а в сумнівних випадках - велоергометрії, наявності зон гіпо- та акінезії в задній стінці лівого шлуночка за даними ЕхоКГ і характерних змін ліпідного спектру крові за даними Європейського керівництва з лікування стабільної стенокардії та за наказом МОЗ України від 14.02.02 р. №54 "Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу" [204].
В обстежених ХСН визначали за рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (2005) та робочої групи з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів (2005) функціональний клас ХСН - за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA, 1964) [177, 206].
Діагноз ГХ встановлювали на основі анамнезу, об'єктивних даних та інструментальних обстежень. Стадію ГХ визначали за рекомендаціями Європейського керівництва з лікування та профілактики артеріальної гіпертензії [207].
Діагноз хронічної аневризми ЛШ встановлювали згідно рекомендації Європейського керівництва з лікування гострого ІМ з елевацією сегмента ST (2003 рік) та Американського Ехокардіографічного Товариства [176, 216].
Більшість обстежених хворих скаржились на наявність болю з переважною локалізацією в ділянці серця (62,15 %) та за грудиною (37,74 %). Болі були виражені чи помірні (92,24 %), мали приступоподібний характер. Виникнення приступу стенокардії у 92,32 % осіб провокувалось фізичним навантаженням, у 8,21 % - стресом, рідше впливом холоду чи прийомами їжі. Стенокардію спокою відмічали у 11,54 % хворих. 51,83 % осіб відмічали серцебиття, з них 29,52% - перебої в роботі серця, 78,64 % скаржились на головний