Розділ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС МІЖНАРОДНОГО
КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ
ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ
2.1. Правова характеристика міжнародного комерційного
арбітражного суду при Торгово-промисловій
палаті України
Суть міжнародного комерційного арбітражу якнайповніше можна охарактеризувати через категорію правового статусу. Питання щодо змі-сту категорії статусу організацій найбільш детально розроблені в рамках теорії державного управління та науки адміністративного права [77] сто-совно державних органів. Так, Б. М. Лазарєв вважав, що для виявлення правового статусу будь-якого державного органу потрібно встановити: а) органом якої саме держави виступає даний орган; б) до якого виду орга-нів він належить за основним змістом своєї діяльності; в) хто цей орган засновує, утворює, хто формує (обирає, призначає й т. д.) його керівний і весь особовий склад; г) кому орган підлеглий, підзвітний, підконтрольний, піднаглядний і перед ким відповідальний; д) яка компетенція даного органу; е) хто йому підзвітний, підконтрольний; ж) яка юридична чинність актів даного органу, які офіційні їхні найменування; з) якими державними символами орган має право користуватися (герб, прапор і т. д.); і) які джерела фінансування органу; к) чи володіє він правами юридичної особи [90]. Проте цей перелік елементів загального правового статусу дер-жавного органу може бути взятий лише як орієнтир для розв'язання пи-тання, що стоїть перед нами. Адже, з одного боку, наведені думки Б. М. Лазарєва трактують статус організацій не взагалі, а тільки тих органів, які є суб'єктами адміністративно-правового статусу. З другого боку, потрібно було виявити зміст адміністративно-правового статусу не тільки державного органу, а й всіх інших колективних суб'єктів.
Розкрити зміст адміністративно-правового статусу іншої групи колективних утворень - державних виробничих підприємств - спробував, і досить успішно, А. П. Альохін. Він називає такі його елементи:
"1) правове закріплення предмета, цілей, завдань, функцій діяль-ності;
2) підпорядкованість;
3) адміністративні права й обов'язки;
4) відповідальність;
5) правовий режим управління;
6) адміністративно-правові гарантії прав і обов'язків" [2].
Щодо адміністративно-правового статусу колективного суб'єкта, то вважалося, що його зміст залежить від таких факторів: 1) чи є він час-тиною державного механізму; 2) яким видом діяльності він займається (адміністративно-політичної, господарської, культурно-виховної і т.д.); 3) чи є він самостійною організаційною одиницею, чи включений у склад-нішу організаційну структуру.
Обгрунтовано, що в адміністративно-правовому статусі колектив-них суб'єктів можна виділити три основних блоки:
а) цільовий;
б) структурно-організаційний;
в) компетенційний (компетенцію).
Така класифікація колективних суб'єктів дала змогу виявити їхні основні ознаки й показати їх розмаїтість. Будь-яка класифікація склада-ється в послідовному використанні різних критеріїв. А от послідовність застосування критеріїв, їх ієрархія обумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. З метою повнішого розкриття змісту й струк-тури адміністративно-правового статусу колективних суб'єктів пропону-валось усю їх сукупність поділити за найбільш значущою в той час ознакою: чи не є він державним. Виходить, потрібно розрізняти частини державного механізму (організації, їхні структурні підрозділи, складні організації) і недержавні колективні суб'єкти.
Продовжуючи думку А. П. Альохіна про те, що першим елементом адміністративно-правового статусу державного підприємства є його мета, завдання й функції, закріплені юридично, можна стверджувати, що це - складова частина статусу будь-якої організації. У загальному плані мету її можна розуміти як забезпечення певної соціальної потреби, а в положеннях, статутах, інших управлінських актах мета конкретизується в переліку завдань, виконуваних функцій.
Структура інтепретувалася як внутрішня форма цілого, поділ цілого на частини й система взаємозв'язку в ньому. Соціальні системи, а отже, і колективні суб'єкти права завжди поліструктурні. Можна розрізняти їх територіальні, виробничі, демографічні й інші структури, зокрема організаційні. Під структурою розуміється поділ цілого на самокеровані організаційні одиниці й основні управлінські зв'язки в ньому [41].
Організаційні одиниці державного механізму завжди структуровані, що відбиває розподіл роботи з виробничої, територіальної, предметної й іншої ознак.
Компетенція вважалася частиною правового статусу суб'єктів права. Вона складається із сукупності владних повноважень щодо певних предметів ведення. Розрізнялися два елементи компетенції. Перший еле-мент охоплює обов'язки, пов'язані зі здійсненням державної влади, зо-крема й право видавати певні акти. Другим елементом компетенції нази-валася підвідомчість, правове закріплення кола об'єктів, предметів, справ, на які поширюються владні повноваження.
Дослідження блоків та елементів адміністративно-правового ста-тусу колективних структурних одиниць державного механізму дає можливість вирішити питання про зміст адміністративно-правового статусу недержавних колективних суб'єктів. Відзначалося, що в останніх є всі ті елементи статусу, що й у перших (цільового, організаційного, ком-петенційного блоків), найчастіше - лише деякі з них. Вважалось, що обсяг адміністративно-правового статусу недержавного колективного суб'єкта включає право й порядок легалізації, право на найменування, право самостійно вступати в адміністративно-правові відносини з державними органами [19].
З огляду на викладене, дослідимо правовий статус міжнародного комерційного арбітражного суду через його правову характеристику, компетенцію та принципи процесу розгляду спорів. За правовою харак-теристикою розглянемо два основних види арбітражу: інституційний і ра