РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
Якщо в першому розділі дисертаційного дослідження розглядалося поняття “правова
активність”, соціальне і правове значення даної категорії, місце правової
активності в юридичній науці, механізм та структура правової активності, її
функції та види, то в даному розділі дисертаційного дослідження ми зупинимося
на з’ясуванні значення професійної правової активності в практичній діяльності
працівників міліції. Окрема увага буде приділена значенню правової активності
працівників міліції в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ,
факторам формування професійної правової активності працівників міліції, формам
і методам правової активності.
2.1. Значення правової активності в оперативно-службовій діяльності працівників
міліції
Слід одразу наголосити на тому, що в попередньому розділі дисертаційного
дослідження при з’ясуванні поняття “правова активність” ми одразу вирішили
провести класифікацію даного явища в залежності від сфери виникнення та
існування:
звичайна (притаманна для пересічних громадян);
професійна (характерна виключно для службових осіб органів державної влади).
У даному розділі мова буде йти виключно про професійну правову активність, а
точніше про її особливий різновид – професійну правову активність працівників
міліції (складова частина професійної правової активності працівників
правоохоронних та правозахисних органів) [65, с. 127-129].
Таким чином, ми підійшли до розгляду основного питання даного підрозділу, а
саме: значення професійної правової активності в оперативно-службовій
діяльності працівників міліції.
Якщо сутність понять “правова активність” та “професійна правова активність”
нами вже попередньо з’ясовано, то поняття “оперативно-службова діяльність”
необхідно обов’язково деталізувати.
Поняття “оперативно-службова діяльність” з’явилося, коли виникла необхідність в
розмежуванні оперативно-службової діяльності від інших видів діяльності органів
внутрішніх справ.
Значення оперативно-службової діяльності для забезпечення прав, свобод та
законних інтересів людини і громадянина настільки значне, що науковою розробкою
даного питання в різні часи займалася ціла плеяда видатних вчених-правознавців,
до числа яких сміливо можна віднести І. Шалахіна, В. Бурмістрова, В.
Караханова, Л. Берекешвілі тощо.
Незважаючи на досить ґрунтовне вивчення даної проблеми, поза увагою науковців
залишилося питання співвідношення правової активності кожного працівника
міліції з оперативно-службовою діяльністю як з комплексним явищем.
Зважаючи на це, виникає необхідність з’ясування сутності оперативно-службової
діяльності. Дане поняття відносно умовне або, як прийнято називати, операційне,
яке застосовується в органах внутрішніх справ. Воно виникло від понять
“служба”, “службова діяльність”. Вся діяльність органів внутрішніх справ є
службовою, за деяким виключенням (робота, пов’язана з капітальним будівництвом,
фінансово-бухгалтерська діяльність тощо). Але дана діяльність за своєю сутністю
є далеко не спорідненою. В науковій літературі робилися спроби якимось чином її
класифікувати [66, 67]. Разом з тим загальноприйнятої класифікації не існує
із-за нечіткого виділення її ознак. В одних випадках в основу класифікації
беруться завдання та функції органів внутрішніх справ [66, с. 17], в других –
підрозділи та служби органів внутрішніх справ [67, с. 17-32], в третіх –
посадові обов’язки працівників або організаційно-правові форми реалізації
службової діяльності [68, с. 52]. Нечіткість в класифікації являється однією з
причин застосування різного роду умовних термінів в практиці органів внутрішніх
справ.
Службова діяльність органів внутрішніх справ пов’язана передусім з реалізацією
чотирьох основних завдань:
охорона громадського порядку;
забезпечення громадської безпеки;
боротьба з правопорушеннями і злочинами;
профілактика злочинів і правопорушень.
Ці завдання трансформуються потім у підзавдання, у відповідності до яких
формуються підрозділи і служби органів внутрішніх справ, визначаються службові
обов’язки працівників. В такому функціонально-структурному поділі виражена
сутнісно-змістовна сторона службової діяльності органів внутрішніх справ. Тут
можливі найрізноманітніші класифікації за службами, напрямками діяльності
тощо.
Службова діяльність органів внутрішніх справ пов’язана з виконанням норм права,
правозастосуванням, охороною правових норм. Таким чином, за формою зовнішнього
виразу – це нормативно-правова діяльність, в рамках якої чітко виділяються:
адміністративна діяльність (в т. ч. адміністративно-процесуальна,
адміністративно-профілактична);
оперативно-розшукова діяльність;
кримінально-процесуальна;
виконавчо-виховна.
Службова діяльність органів внутрішніх справ має свою організаційну структуру.
Будь-яке службове діяння повинно бути організаційно підготовлено та ресурсно
забезпечено, а головне – відповідати діючому законодавству та інтересам держави
і суспільства.
На цій підставі вся службова діяльність органів внутрішніх справ поділяється на
організаторську роботу та виконавчу, тобто діяльність спеціалістів по боротьбі
з протиправними діяннями, охороні громадського порядку та забезпеченню
громадської безпеки, профілактики злочинів та правопорушень. Саме ця діяльність
називається в органах внутрішніх справ оперативно-службовою.
Як вже було зазначено, оперативно-службова діяльність пов’язана з управлінською
діяльністю (визначення цілей, завдань, прийняття рішень, планування, контроль і
перевірка тощо). Певною мірою можна вважати, що оперативно-службова діяльність
є логічним продовженням і завершенням управлінської діяльності. У зв’язку з цим
оперативно-службову
- Київ+380960830922