РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика хворих
Клінічний матеріал цієї роботи базується на аналізі історій хвороби пацієнтів, які лікувались у відділенні трансплантації нирки Інституту урології та нефрології АМН України у період 1994-2000 р.р., а також даних виконаних досліджень та робіт in vitro. Усі пацієнти отримували сеанси програмного гемодіалізу у зв`язку з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН). Дослідження функції Т-хелперів І та ІІ типів за продукцією ІНФ-?, ІЛ-4 та ІЛ-10 лімфоцитами периферичної крові здійснювали в групі з 66 пацієнтів з термінальною стадією ХНН, яка була зумовлена розвитком хронічного гломерулонефриту у 53 пацієнтів, аномалією розвитку сечовидільної системи і сечокам`яною хворобою у 13 пацієнтів, у двох з 13 мав місце також хронічний пієлонефрит. Групу хворих склали 24 жінки і 42 чоловіки віком 16-54 роки. Всі пацієнти були потенційними реципієнтами і входили до "аркуша чекання" донорського органа. 20 реципієнтам було виконано первісну трансплантацію алогенної трупної нирки на клубові судини, 12 реципієнтам виконано повторну трансплантацію органа. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб (табл. 2.1).
Дослідження індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин до субоптимальних і оптимальних доз циклоспорину А проведено в групі 22 потенційних реципієнтів до пересадки алогенної нирки. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб.
Вивчення інтерлейкіну-2-продукуючої функції лімфоцитів реципієнтів до й після алотрансплантації нирки проведено в групі 32 пацієнтів на термінальну стадію ХНН, яких лікували гемодіалізом і яким було виконано пересадку ниркового алотрансплантату. Контрольну групу склали 10 здорових донорів крові.
Таблиця 2.1 - Кількість обстежених пацієнтів і виконаних їм імунологічних досліджень
Види дослідженьПацієнти з термі-нальною ХНН до трансплантації ниркиРеципієнти з нирко-вим ало-трансплантатом (первісна пересадка)Реципієнти з повтор-ною трансплантацією ниркиКонтроль-на група (здорові донори крові)Кількість імуноло-гічних досліджень1. Дослідження продукції інтерферону-? Т-хелперами I типу6614-204222. Дослідження продукції ІЛ-4 Т-хелперами II типу6615-103383. Дослідження продукції ІЛ-10 Т-хелперами II типу661412204084. Дослідження ІЛ-2-проду-куючої функції лімфоцитів3232-107025. Дослідження чутливості імунокомпетентних клітин до субоптимальних і опти-мальних доз циклоспорину А22--204966. Дослідження продукції ІЛ-2, експресії рецепторів до ІЛ-2 и HLA-DR-антигенів 22--202947. Дослідження ПК нирок на продукцію ІНФ-? мононук-леарами периферичної крові147-81448. Дослідження спрямованос-ті взаємодії імуносупресив-них препаратів15--152390
Дослідження корелятивного зв`язку інтерлейкін-2-продукуючої функції лімфоцитів з експресією рецепторів до ІЛ-2 та антигенів гістосумісності ІІ класу проведено нами в групі 22 потенційних реципієнтів з термінальною стадією ХНН, що чекали на трансплантацію трупної нирки. Контрольну групу у цьому дослідженні склали 20 практично здорових осіб.
Вивчення впливу пептидного комплексу нирок на продукцію ІНФ-? мононуклеарами периферичної крові виконано нами в групі, до складу якої увійшли 14 реципієнтів з термінальною стадією ХНН, 7 реципієнтів у ранньому посттрансплантаційному періоді із задовільною функцією алогенної нирки та 8 волонтерів.
Дослідження спрямованості взаємодії імуносупресивних препаратів in vitro проведено нами в групі 15 хворих з термінальною стадією ХНН і 15 волонтерів.
Алотрансплантацію нирки здійснювали з урахуванням сумісності донора й реципієнта за еритроцитарними антигенами, резус-фактором, результатами перехрес-ної проби на лімфоцитотоксичність, а також за лейкоцитарними антигенами: локусами HLA-A, B, C, DR. HLA-фенотип донора та реципієнта визначали типуванням лімфоци-тів периферичної крові з допомогою стандартного мікролімфоцитотоксичного тесту. Як типуючі реагенти використовували панель анти-HLA-сироваток, представлених Банком Стандартів Санкт-Петербурзького НДІ гематології і переливання крові.
Реципієнтам пересаджували нирки від трупних донорів з періодом теплової ішемії від 10 до 45 хвилин. Трансплантат зберігали протягом 8-22 годин за допомогою гіпотермічної безперфузійної консервації розчином інтрацелюлярного типу (розчин Коллінза).
Перед вилученням нирок проводився їх попередній фармакологічний захист в організмі потенційного донора.
Операції трансплантації нирок виконувалися екстраперитонеально з анастомозуванням судин трансплантата і клубових судин реципієнта за типом кінець-у-кінець чи кінець-у-бік. Час накладання судинних анамастозів коливався від 25 до 50 хвилин. Інтенсивна та інфузійна терапія у посттрансплантаційному періоді полягає передусім у ліквідації уремічної інтоксикації, анемії, порушень водноелектролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.
Усім пацієнтам з концентрацією креатиніну вище 0,6 ммоль/л проводилися сеанси гемодіалізу. Для досягнення кращої функції пересадженої нирки застосовували засоби, що усувають спазм ниркових судин і поліпшують реологічні властивості крові, а також діуретики. Стан хворих та ефективність застосованих заходів оцінювали за спеціально розробленою і Київському центрі пересадки нирки системою на підставі вивчення анамнезу із з`ясуванням характеру основного захворювання й ускладнень, об`єктивного обстеження за допомогою комплексу клініко-інструментальних та лабораторних засобів дослідження.
Загальноклінічні та біохімічні лабораторні дослідження включали аналіз змін формули периферичної крові, вмісту білка крові та його фракцій, активності аланінової та аспарагінової трансаміназ, концентрації креатиніну, сечовини, сечової кислоти, електролітів сироватки крові (калій, натрій, кальцій, хлор, магній), загального спільного та прямого білірубіну, глюкози, показників ліпідного обміну та кислотно-лужного стану, середньомолекулярні речовини.
Також ретельно дослідж