РОЗДІЛ II
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Клінічне обстеження хворих проводилось на базі кафедри клінічної імунології і алергології з курсом дитячої клінічної імунології (поліклініка №3, Подільського району м. Києва, головний лікар - П'янкова О. В., зав. поліклінікою - Мошковська С. Д.).
Протягом 7 років (з 1996 по 2003 рік) на кафедру клінічної імунології і алергології за медичною допомогою звернулося понад 7500 дітей. Основними діагнозами при направленні чи самостійному зверненні батьків на консультацію були наступні:
* імунна недостатність - 2325 дітей (31%);
*вторинний імунодефіцит - 2850 дітей (38%);
*атопічний дерматит - 1650 дітей (22%);
*бронхіальна астма - 450 дітей (6%);
*рецидивні вірусні інфекції (герпетичної групи) - 225 дітей (3%).
2.1.Загальна характеристика хворих
Після консультативного огляду хворих та збору імунологічного анамнезу із 7500 дітей, що були направлені на кафедру, патологія з проявами імунодефіцитних захворювань виявилась у 1625 дітей, що склало 21,67% від загальної кількості обстежених.
Для подальшого імунологічного обстеження та лікування дітей із підозрою на різні порушення функції імунної системи, нами було взято на диспансерний облік.
Рис.2.1 Розподіл дітей (у %), направлених на кафедру для консультації та обстеження, за діагнозами.
Слід відзначити, що із загальної кількості проконсультованих дітей були поставлені на облік тільки ті діти, у яких спостерігалася симптоматика, характерна для імунодефіцитного захворювання, тобто пацієнти із рецидивними захворюваннями: синуїтами, отитами, бронхітами, пневмоніями, стійкою патологією шлунково-кишкового тракту, бактеріальними гнійними інфекціями в різних поєднаннях. Крім того, на диспансерний облік ставилися діти з атопічною патологією: некурабельними випадками атопічного дерматиту та бронхіальної астми. Також на диспансерний облік бралися хворі із рецидивними герпетичними інфекціями у вигляді висипань herpes simplex на слизових оболонках і шкірі, а також із цитомегаловірусною та Епштейн-Бар вірусною інфекцією, підтвердженими за допомогою ПЛР та імуноферментного аналізу антитіл.
Таким чином, під нашим диспансерним спостереженням перебувало 1625 дітей з спадковими, природженими та набутими ІДЗ, що потребували імунологічного моніторингу. Ці діти були різними за віком, статтю, клінічними симптомами та синдромами уражень різних органів і систем, різні за етіологією і імунопатогенезом захворювань. Об'єднувало ці різні види патології лише стійкий характер перебігу рецидивних захворювань, відсутність ефекту від етіотропного лікування, призначеного спеціалістами різного профілю.
В момент першого огляду ці діти за віком розподілились наступним чином (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Розподіл всіх обстежених дітей за віком
Вік дітейКількість
дітейВідсоток
%До 1 року593,6
1 рік 1 міс. -
7 років73044,97 років 1 міс -
11 років43226,611 років 1 міс. -
15 років40424,9Всього1625100%
Як видно з таблиці 2.1. та рисунку 2.2., найбільша кількість дітей на момент виявлення була у віці від 3 до 8 років та від 11 до 13 років. На нашу думку, ці два піки можна пояснити наступним чином: напруженим періодом розвитку набутого імунітету у віці 3-8 років, у зв'язку з чим саме в цей час виникає декомпенсація імунних механізмів, а також впливом статевих гормонів з 11 до 13 років, які також провокують зрив компенсаторних механізмів імунної системи.
Рис. 2.2. Розподіл 1625 обстежених дітей, взятих на диспансерний облік, за віком.
Таблиця 2.2.
Розподіл обстежених хворих за статтю.
статьКількість
хворих дітей%Хлопчики
1058 чол.65,1 %Дівчата
567 чол.
34,9 %
Обстежені діти клінічно нами були розподілені на 5 основних груп:
- І група - діти з рецидивними захворюваннями органів дихання та ЛОР-органів (бронхіти, синусити, отити, пневмонії) - 845 дітей (52%);
- ІІ група - діти з тривалими ураженнями шлунково-кишкового тракту (хронічні гастродуоденіти, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки) - 327 дітей (20,1%) ;
- ІІІ група - діти з атопічною патологією (дерматити, бронхіальна астма ) - 241 дитина (14,9%);
- ІV група - діти з рецидивними герпетичними інфекціями - 130 дітей (8%);
- V група - діти з гнійно-септичними захворюваннями - 82 дитини (5%).
Загальну характеристику хворих, які перебували на диспансерному обліку, можна представити наступним чином. Це були діти, як правило, із млявоперебігаючими рецидивними та хронічними процесами, у яких часто мала місце поліінфекція. Як правило, захворювання у таких пацієнтів перебігали без температурної реакції і не супроводжувались адекватними змінами показників крові, а також погано піддавались етіологічному та патогенетичному лікуванню в спеціалізованих закладах.
Як зазначалося, клінічна імунологія, на відміну від інших дисциплін, використовує не нозологічний, а синдромальний принцип побудови діагнозу [91,95,172]. Синдром може бути гетерогенним за етіологією, патогенезом, локалізацією ураження та ступенем клінічної маніфестації порушень імунітету. Це вимагає різного підходу до лікування одних і тих самих синдромів. З іншого боку, клінічні ознаки ІДЗ можуть відрізнятися і належати до різних синдромів, проте вимагати лікування одним і тим самим імунотропним препаратом.
Враховуючи вищезазначене, клінічну характеристику хворих, які перебували на диспансерному обліку (часто роками), ми вирішили представити за всесвітньовідомим синдромальним принципом за Л. Йегером [74].
Виходячи з цього, на першому місці за частотою виявлення зустрічався синдром рецидивної бронхолегеневої патології, який включав бронхіти, пневмонії, синусити та тривалі умовнопатогенні інфекції дихальних шляхів. 1 групу склали 845 дітей (52%), віковий спектр цієї групи був таким (рис.2.3):
Рис.2.3. Розподіл дітей І групи з синд