РОЗДІЛ III
Шляхи вдосконалення кримінального процесу
на окремих етапах кримінально-процесуальної діяльності
в контексті європейських стандартів
3.1. Кримінально-процесуальне забезпечення дізнання і досудового слідства та
його відповідність європейським правовим нормам
Науковим дослідженням актуальних питань розслідування (порушення кримінальної
справи, дізнання і досудового слідства) займались багато фахівців, зокрема,
Галаган В. [63], Денисюк П. [92, с.38-40], Клименко Я. [357, с. 56-60, Коляда
П. [166], Співак В. [429], Смітієнко З. [357, с. 56-60], Хазін М. [429], автори
інших робіт, в яких зазначені питання розглядалися як самостійно, так і в
зв’язку з дослідженнями в цілому проблем кримінального процесу на його
досудових стадіях. Однак залишається немало проблем, що вимагають подальшого
дослідження, особливо з урахуванням сьогодення, розвитку відповідного
законодавства, з позицій захисту прав і законних інтересів людини.
Частина 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод містить
припис, згідно з яким нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж
відповідно до процедури, встановленої законом [170]. Особа вважається
невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину
не буде доведено в законному порядку (ч. 1 ст. 62 Основного Закону України).
Як бачимо, і міжнародний акт, і Конституція України прямо вказують на
наявність обов’язкового законодавчого регулювання процесу доведеності
винуватості та піддання покаранню особи, яка вчинила протиправні дії. Таким
законом, в якому визначено процесуальний порядок провадження у кримінальних
справах, є Кримінально-процесуальний кодекс України [185]. В його 8 розділах
встановлений порядок провадження у кримінальних справах, який є обов’язковим
для виконання всіма без винятку суб’єктами, що беруть у ньому участь.
Визначений процесуальний порядок провадження у кримінальних справах є важливою
складовою кримінального процесу, в якій реалізуються загальні положення
Кодексу, визначені його завданнями.
Порушення кримінальної справи – початкова стадія кримінального процесу, з якої
власне і починається кримінальний процес у кожній конкретній справі. Право
порушувати кримінальну справу мають: 1) прокурор; 2) слідчий; 3) орган
дізнання; 4) суддя (останній – у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК). Усі
інші органи і особи доводять до відома вказаних вище органів про вчинені або
підготовлювані злочини, надають їм матеріали на підставі яких прокуратура,
орган досудового слідства, дізнання або суддя вирішують питання про наявність
чи відсутність підстав для порушення кримінальної справи (статті 94, 95, 97, 98
КПК).
Дізнання – одна із форм досудового розслідування, яка полягає в проведенні
органом дізнання або уповноваженою ним службовою особою (дізнавачем)
процесуальних дій по встановленню обставин злочину та винних у його вчиненні
осіб, а також по прийняттю відповідних рішень у кримінальній справі з метою
виконання завдань кримінального судочинства. Після закінчення дізнання
кримінальна справа за відсутності підстав для її закриття надсилається слідчому
(статті 103, 104, 109 КПК).
Органами дізнання згідно зі ст. 101 КПК є: міліція; податкова міліція; органи
безпеки; начальники органів управління Військової служби правопорядку у
Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання;
командири кораблів; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих
ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових
профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної
служби; капітани морських суден, що знаходяться в далекому плаванні. Наведений
перелік органів, наділених правом провадити дізнання, є вичерпним. Провадження
дізнання не є основним видом їх діяльності. Розслідувати злочин цим органам
доводиться лише у певних випадках, коли це пов’язано з виконанням основних
обов’язків, визначених законом. Основний орган дізнання – міліція, яка
провадить дізнання в переважній більшості кримінальних справ, однак це складає
лише одну із широких і різноманітних її функцій. Таким чином, функція дізнання,
здійснювана органом дізнання, похідна від головної функції, із основних і
безпосередніх повноважень цього органу. В цьому відношенні орган дізнання
відрізняється від органу досудового слідства, тобто слідчого, для якого ведення
досудового слідства є не лише основною, а й єдиною його функцією. А це, як
слушно зазначає Строгович М.С., безперечно надає досудовому слідству характер і
напрям, які не дозволяють злити, ототожнити з ним дізнання [373, с. 38].
Досудове слідство являє собою основну і головну форму розслідування; воно
полягає в детальному, всебічному і вичерпному дослідженні обставин справи
слідчим для того, щоб на підставі зібраних і перевірених доказів прийняти
рішення про наявність або відсутність підстави для судового розгляду справи.
Дізнання не є обов’язковою умовою для провадження досудового слідства: якщо
справу було порушено слідчим або відразу ж після порушення передано слідчому
прокурором або судом, дізнання може не провадитися, і все розслідування справи
ведеться від початку до кінця у формі досудового слідства.
Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх
справ, слідчі органів Служби безпеки України, слідчі податкової міліції (ст.
102 КПК). Зазначення в законі, що органами досудового слідства є не установи, а
спеціальні службові особи, не випадкове. Цим законодавець підкреслює, що
провадження досудового слідства – виключна функція слідчих відповідних
відомств, незалежно від їх
- Київ+380960830922