РОЗДІЛ 2.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛІВ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК
2.1. Методологія та методи дослідження соціально-психологічного забезпечення
функціонування військ під час бойових дій
Методологічні аспекти будь-якого наукового дослідження є важливим моментом його
організації, здійснення й інтерпретації отриманих результатів. Методологія
спирається на закони функціонування широкої об’єктивної реальності, додає йому
цілісного характеру, входить в організоване смислове поле використовуваних
наукових категорій, пов’язаних воєдино теоретичних положень і практичних
методів дослідження, обробки й інтерпретації результатів, доводить
правомірність вибраної стратегії та її адекватність властивостям об’єкта.
У рамках даного дослідження методологічно важливо визначити три основних
моменти:
а) яка психологічна парадигма закладається в його основу;
б) які наукові принципи залучаються для пояснення психологічних феноменів, що
складають сутність дослідження;
в) що розуміється під таким елементом об’єктивної реальності, як “локальний
воєнний конфлікт”.
На рівні загальної методології в основу дослідження покладене вчення про
психічний зміст людини. Психіка людини, психологія колективу знаходяться в
безупинному розвитку, що обумовлюється як зміною внутрішніх елементів (стан
здоров’я, настрій, ставлення до навколишнього середовища, колективна думка,
характер взаємин у групі, наявність досвіду діяльності та ін.), так і зовнішніх
обставин (умови виконання діяльності, її матеріальна забезпеченість тощо)
[396].
Межі і зміст методології соціально-психологічного забезпечення бойових дій
визначаться моделлю його об’єкта. Центральним елементом об’єкта
соціально-психологічного забезпечення виступає військовослужбовець, який
готується до бойових дій; вирішує бойове завдання в обстановці дії
психотравмуючих факторів; мислить, має бажання, власні життєві цілі й
інтерпретацію подій, що відбуваються; приймає рішення; потребує психологічної
допомоги тощо.
Інакше кажучи, в цілісному образі людини-воїна варто виділити декілька планів,
які багато в чому визначають не лише ставлення до нього, але і вибір
психологічних засобів забезпечення його діяльності. Взявши за основу джерело
бойової активності воїна, можна виділити такі найважливіші зрізи його розгляду
й одночасно самостійні образи військовослужбовця: “людина, що
самореалізовується”, “людина розумна”; “людина діяльна”, “людина соціальна”,
“людина реагуюча”.
Зі сказаного видно, що даний об’єкт настільки складний і різноманітний, що не
може бути розглянутий у рамках якої-небудь однієї психологічної теорії. Тому до
його вивчення необхідно залучити методологічні положення різних
науково-психологічних напрямків, тобто здійснити системний підхід до аналізу
об’єкта соціально-психологічного забезпечення, уявивши його як систему
взаємозалежних елементів, що утворюють визначену цілісність і єдність [65].
Першим базовим положенням системного підходу стосовно соціально-психологічного
забезпечення бойових дій військ є те, що людина розглядається у вигляді системи
[242] в якій виділяються підсистеми, що позначаються умовно як “людина, яка
самореалізується”, “людина розумна”; “людина діяльна”, “людина соціальна”,
“людина реагуюча”. Тобто кожен військовослужбовець це цілісна особистість, що
реагує на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища не окремими складовими
психіки (психічними процесами, станами, властивостями, утвореннями), а як єдине
ціле, що опосередковує свої дії, вчинки, поведінку, відносини особистісними
властивостями. При цьому всі елементи здорової психіки знаходяться у відносинах
взаємної детермінації, доповнення і компенсації (відсутність або недостатній
розвиток одних компенсується дією інших; цілеспрямований розвиток особистісних
якостей впливає на прояв психічних процесів і станів; вплив на несвідоме
спричиняє у людини корекцію свідомих компонентів психіки тощо).
При розгляді військовослужбовця в плані “людини, яка самореалізується” виникає
потреба у застосуванні ряду методологічних положень гуманістичної психології
[339, с.19-30, 55-67, 67-92; 502; 506], найважливішими серед яких є такі
положення. У центрі соціально-психологічного забезпечення має бути людина, яка
розглядається як міра цінностей з усією їх самобутністю, унікальністю і
неповторністю. Основою людського існування є його свідомість. Життя та окремі
події, їх переживання та осмислення роблять її багатшою, повнішою та ціннішою.
Соціально-психологічне забезпечення покликане розкривати цінності, за якими
спрямована людина-воїн за своєю природою та реалізація яких найбільшою мірою
відповідає актуалізації закладених у неї потенцій і потреб, роз’ясняти зміст
участі військовослужбовців у бойових діях.
Свідомість людини, володіючи самоцінністю і безумовною реальністю, є вищою
загальнолюдською цінністю. Соціально-психологічне забезпечення не може бути
нейтральним з погляду моральності. Неприпустиме використання в ньому засобів і
методів, що завдають збитку особистості людини. Головною метою є максимальне
розширення психічних можливостей військовослужбовців (психо-логічного
потенціалу), що дозволяють їм не лише успішно вирішувати поставлені бойові
завдання, виживати в бойовій обстановці, але і зберігати віру в себе, у
справедливість, реалізувати свої можливості і життєвий сенс.
Для того щоб зрозуміти об’єктивну необхідність соціально-психологічного
забезпечення бойових дій військовослужбовців, необхідно звернутися до
соціальних категорій, що характеризують ставлення держави і
- Київ+380960830922