РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Загальна клінічна характеристика обстежених хворих
Обстежено 361 хворого, із них 166 з клінічними ознаками дестабілізації ІХС
знаходились у відділенні інтенсивної терапії Дорожної клінічної лікарні № 2 м.
Києва, клінічної бази кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1 Національного
медичного університету імені О. О. Богомольця і 195 хворих із стабільною ІХС —
у кардіологічному, ендокринологічному, пульмонологічному відділеннях цієї
лікарні.
Гострий ІМ діагностували на підставі клінічних, електрокардіографічних і
ензимологічних критеріїв. Діагноз НС та не Q-ІМ встановлювали відповідно до
вимог Європейського товариства кардіологів (2002, 2004) [199, 456]. Діагноз
стабільної стенокардії виставляли на основі Керівництва Американського
Товариства Кардіологів по впровадженню пацієнтів із стабільною стенокардією
(2002, 2006) [187]. Оцінка функціональ ного класу (ФК) стенокардії проводили
згідно з клінічною класифікацією Канадського серцево-судинного товариства
(1976). Наявність супутньої кардіальної і некардіальної патології у хворих з
різними формами ІХС узгоджувалась з класифікацією МКХ-Х перегляду. Діагноз
цукрового діабету ІІ типу встановлювали згідно з критеріями ВООЗ (1999) і
Американської асоціації по вивченню ЦД (ADA) (1997,2003): при рівні глюкози
натще >7 ммоль/л, після навантажувального тесту глюкозою >11 ммоль/л [189, 193,
194, 195, 196, 261, 262].
Обстежені хворі були розподілені на групу стабільного перебігу ІХС і групу
дестабілізації ІХС. Група пацієнтів з дестабілізацією ІХС включала 86 хворих
(51,8%) на ГКС без елевації сегменту ST (НС і IM без зубця Q) та 80 хворих
(48,2%) – на ГКС з елевацією сегменту ST (Q-IM). Поширеності міокардіального
пошкодження відповідав рівень маркерів біохімічного цитолізу. В групі НС
середній рівень кардіального тропоніну Т становив 0,09±0,05 нг/мл; середній
рівень кардіального тропоніну Т в групі хворих на ІМ без зубця Q (не-Q ІМ) і у
групі хворих на Q-інфаркт міокарда (Q-ІМ) відповідно сягав 0,23±0,06 нг/мл і
1,36±0,72 нг/мл.
Розподіл хворих з ГКС по вікових групах і статі представлений в таблиці 2.1.1.
Як видно із даних представлених в таблиці більшістю із обстежених були чоловіки
132 особи (79,5%), жінок серед обстежених було 34(20,5%)особи. Тобто майже в 4
рази частішою дестабілізація ІХС спостерігається у чоловіків. Вік пацієнтів
коливався від 35 до 82 років, при цьому середній вік становив 62,4±9,6 роки.
Найбільше хворих в дослідженні було у вікових групах 50-59 та 60-69 років
відповідно 26,5% та 42,2 %. Збільшувався відсоток жінок віком від 60 до 69
років (47,1% порівняно до 3,6%).
Таблиця 2.1.1.
Розподіл обстежених хворих на ГКС по віку, статі
Вікова група
< 40 років
40-49 років
50-59 років
60-69 років
70-79 років
80-89 років
Всього
Чоловіки
38
54
30
132
79,5(%)
Жінки
16
34
20,5(%)
Всього
0,6(%)
5,4(%)
44
26,5(%)
70
42,2(%)
36
21,7(%)
3,6(%)
166
(100%)
Із анамнезу у 130 хворих (78,3%) ГКС передувала артеріальна гіпертензія із
тривалим анамнезом від 5 до 25 років. Паління, як другий по поширеності фактор
ризику дестабілізації ІХС, став фоном ГКС у 80 осіб (48,2%), причому 30 (18,1%)
із них мали стаж паління понад 20 років. Із анамнезу хронічні обструктивні
захворювання легень (ХОЗЛ) в переважній своїй більшості- це хронічний бронхіт
відмічений у 59(35,5%) хворих. Ця некардіальна супутня патологія зустрічалась в
чоловічій популяції. Цукровий діабет ІІ типу (ЦД) відмічався у 16 хворих
(9,6%), у 32,3% хворих відмічалась стрес-індукована гіперглікемія, як фактор
ризику дестабілізації ІХС, яка у половині випадків нормалізувалась під час
госпітального періоду..
Таблиця 2.1.2.
Розподіл хворих із супутньою патологією при різних формах ІХС.
НС(46)
неQ- ІМ (40)
Q- ІМ
-ТЛТ(50)
Q- ІМ
+ТЛТ(30)
ІХС(195)
АГ
45
35
50
170
ХОЗЛ
13
16
12
18
20
Захворювання ГБС
10
41
Захворювання
суглобів
20
ЦД/ПТГ
4/7
4/8
4/9
4/8
80/14
Захворювання ШКТ
29
Захворювання печінки (ГБС) і шлунково-кишкового тракту (ШКТ) мали місце у 51
пацієнта (30,7%), із них у 15 (9,0%) мав місце хронічний холецистит у стадії
ремісії, у 14(8,4%) – жовчокам’яна хвороба, у 2(0,6%) – стеатогепатити і
стеатози, у 13 (7,8%) пацієнтів – виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, у
7(4,2%) – ерозивний гастрит та бульбіт. Інша супутня патологія складала
незначний відсоток Наявність супутніх захворювань серед хворих з різними
формами ІХС представлена рис.2.1.1.
У деяких пацієнтів зустрічалось одночасне поєднання двох або декількох
захворювань, тому кількість випадків наявної патології в таблиці перевищує
загальну кількість хворих, а загальний відсоток складає більше 100%.
Рис.2.1.1. Супутні захворювання при різних формах ІХС.
Таблиця 2.1.3.
Розподіл випадків супутніх захворювань серед обстежених хворих на ГКС
Супутні захворювання
Кількість випадків
Відсутня
3,6%
Гіпертонічна хвороба
130
78,3%
Цукровий діабет
16
9,6%
ХОЗЛ
59
35,5%
Захворювання печінки і шлунково-кишкового тракту
Хронічний холецистит
Жовчо-кам’яна хвороба
Хронічний гепатит
Стеатогепатоз
Виразкова хвороба 12-палої кишки
Ерозивний гастрит, бульбіт
51
15
14
13
30,7%
9,0%
8,4%
0,6%
0,6%
7,8%
4,2%
Захворювання суглобів
Подагричний поліартрит
ДОА
20
18
12,0%
1,2%
10,8%
Після діагностування ГКС пацієнти отримували стандартну антитромботичну
терапію: АСК в початковій дозі 162 мг, у подальшому – 100 мг, 85 пацієнтів
отримували антагоніст АДФ-рецепторів – клопідогрель у навантажувальній дозі 300
мг, в подальшому підтримуючій 75 мг на добу. Гепаринотерапія була призначена
всім пацієнтами
- Київ+380960830922