РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИХОВАННЯ ЦІННОСТІ ІНШОЇ ЛЮДИНИ В УЧНІВ МОЛОДШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЗАДАЧ
2.1 Обґрунтування моделі і технології розв'язування моральних задач молодшими підлітками
Оволодіння дитиною виховною ситуацією залежить від успішності розв'язання нею відповідної задачі. І тут важливо, наскільки психологічно грамотно вихователь зуміє побудувати стратегію її розв'язування. Адже без його допомоги вихованцю важко зрозуміти як мету даної задачі, так і розробити способи її розв'язування; вони ж пов'язані з викликом емоційно-вольового процесу в зв'язку з свідомим сприйняттям моральної вимоги як мотиву морального вчинку.
Тут важливо зазначити, що, на нашу думку, саме молодший підлітковий вік є найсприятливішим для формування вмінь вирішувати моральні задачі різного характеру. Адже в цей час відбувається інтенсивний розвиток особистості, значне зростання моральних та інтелектуальних сил, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні. Молодші підлітки (учні 5-7-х класів) - це допитливі, активні, різкі, діяльні, галасливі й емоційні діти, які прагнуть до всього нового, незвичного.
Специфічним новоутворенням самосвідомості підлітка є відчуття дорослості, яке виступає структурним центром його особистості. Саме ця якість виражає його нову життєву позицію у ставленні до себе, людей і світу в цілому, визначає спрямованість і зміст активності, нові бажання, переживання й афективні реакції.
Складність полягає у тому, що підлітки, прагнучи визнання власної дорослості з боку оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є) дорослими повною мірою. Та все ж саме це відчуття є тим новим, прогресивним в особистості, що обов'язково розвиватиметься, і саме на нього слід спиратись у виховній практиці.
Кардинальні зміни в структурі особистості молодшого підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаманних світові дорослих. Власне, йдеться про переорієнтацію з норм і цінностей дитячого світу на інші, дорослі, вироблення особистісних новоутворень, які відіграють особливу й вирішальну роль в оволодінні дитиною соціальною ситуацією дорослого.
Зростаюче прагнення підлітка бути самостійним зумовлене всім ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом та змінами в організмі в результаті його дозрівання. Водночас діти цієї вікової групи потребують доброзичливої й тактовної підтримки, керуючого поштовху з боку дорослих, що б допомагало реалізації їхнього прагнення до самостійності. Саме тут на допомогу приходить педагог, який своїм арсеналом моральних задач спрямовує життєдіяльність молодших підлітків у правильне русло.
Крім зазначеного, у молодшому підлітковому віці виникає потреба в пізнанні й оцінці людини, її внутрішнього світу. Учні починають глибоко переживати думку оточуючих і ставлення до них інших значущих для них людей. Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Проте самооцінка підлітків здебільшого неадекватна і нестійка, тоді як оцінювання ними інших відзначається, як правило, більшою стриманістю, вдумливістю, конкретністю і глибиною порівняно з судженнями про себе. Однак часто при оцінці своїх однолітків і оточуючих припускаються помилок, зокрема, не вміють оцінити особистість в цілому, у сукупності всіх її властивостей, а оцінюють людей за їхніми окремими діями і вчинками (або якостями) і переносять цю оцінку на особистість у цілому. Тому і здобути авторитет у підлітка дуже легко, але досить важко його зберегти. Молодший підліток значно більше уваги звертає на зовнішній бік вчинку, поведінки, ніж на їх мету і мотиви. Тому часто оцінюється вчинок (а отже, і людина) безвідносно того, заради чого цей вчинок робиться і на що спрямований.
Приблизно в 11-12 років виникає схильність до самоаналізу. Образи "Я", що створює у своїй свідомості підліток, відображають усе багатство його життя. Уявлення про фізичне "Я", свій розум, здібності у різних сферах, силу характеру, товариськість, доброту та інші якості, інтегруючись, утворюють когнітивний компонент Я-концепції підлітка. З ним тісно пов'язані оціночний і поведінковий компоненти. Для підлітка важливо не просто знати, який він насправді, але й розуміти, наскільки значущими є його індивідуальні особливості.
Діти цього вікового періоду оцінюють власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому. Вони намагаються зрозуміти свої особливості, усвідомити власні недоліки, що зумовлено потребою правильно будувати взаємини з дорослими й однолітками, відповідати вимогам інших людей та своїм власним. Останнє зумовлює домінуючу орієнтацію їх на позитивне в іншій людині, готовність брати з неї приклад. Орієнтація на певні зразки багато в чому визначає зміст нової системи життєвих цінностей та загальну спрямованість формування особистості підлітків.
Самокритичність молодших підлітків перебуває у стадії свого інтенсивного розвитку і насамперед характеризується тим, що має вибірковий характер. Це особливо яскраво виявляється у тому, як учень поводить себе на уроках, перервах, у взаєминах з товаришами, вчителями, членами сім'ї. Друга особливість - нестійкість його критичного ставлення до себе. Третя - словесний, малодійовий характер, відсутність наполегливих спроб позбутися своїх недоліків, особливо якщо немає сторонньої підтримки. Деякі з підлітків перебувають у атмосфері відчаю і безнадії, виявляють жорстокість, потребу руйнування, чинять злочини, деградують як особистості. Друга група учнів виявляє вкрай примітивні, а іноді й хибні моральні поняття. У шкільному колективі вони пасивні, тримаються ізольовано, відмовляються дати оцінку вчинкам однокласників.
Третю групу становлять поодинокі учні, які розуміють моральні норми, вміють чітко визначити вимоги до поведінки, і водночас порушують їх, вважаючи, що їхня поведінка залишиться непокараною.
Найбільша