РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ
Для вирішення поставлених у роботі задач обстежено 110 хворих на гострий
Q-інфаркт міокарда. Методом випадкової вибірки було виділено 4 групи: 1-а група
– 25 осіб, які, починаючи з першої доби після початку Q-ГІМ, окрім терапії, що
включала антитромбоцитарні препарати, бета-адреноблокатори та інгібітори АПФ,
отримували симвастатин (Симгал, IVAX, США) в добовій дозі 20 мг, фолієву
кислоту в дозі 1 мг на добу, ціанокобаламін (вітамін В12) в дозі 140 мкг на
добу внутрішьом’язово та піридоксин (вітамін В6) у добовій дозі 10 мг протягом
3-х місяців спостереження; 2-а група – 25 осіб, які, починаючи з першої доби
після початку Q-ГІМ, окрім базисної терапії, отримували фолієву кислоту в дозі
1 мг на добу, ціанокобаламін (вітамін В12) в дозі 140 мкг на добу
внутрішьом’язово та піридоксин (вітамін В6) у добовій дозі 10 мг протягом 3-х
місяців спостереження; 3-я група – 30 хворих, які, починаючи з першої доби
після початку Q-ГІМ, окрім базисної терапії з використанням антитромбоцитарних
препаратів, бета-адреноблокаторів та інгібіторів АПФ, отримували симвастатин
(Симгал, IVAX, США) в добовій дозі 20 мг протягом 3-х місяців; 4-а група
(контрольна) – 30 осіб, які, починаючи з першої доби після початку Q-ГІМ,
отримували тільки базисну терапію, що включала антитромбоцитарні препарати,
бета-адреноблокатори та інгібітори АПФ.
В групи обстеження увійшли хворі, що переносять перший або повторний передній
або нижній Q-ГІМ віком понад 55 років (пересічний вік пацієнтів 64,64±4,99
років). В дослідження не включалися особи з ГЛШН (клас ІІІ та IV за Killip),
постійною формою миготливої аритмії, клапанними пороками серця, злоякісними
новоутвореннями, хронічними захворюваннями в стадії загострення.
Всі обстежені в гостру стадію захворювання знаходилися на стаціонарному
лікуванні в реанімаційному і двох інфарктних відділеннях Клінічного Об'єднання
Швидкої Медичної Допомоги міста Дніпропетровська. Діагноз ГІМ встановлювали на
підставі клінічних, електрокардіографічних і біохімічних критеріїв. Локалізація
ГІМ визначалася за даними ЕКГ. Усім хворим призначали базисну терапію, що
включала аспірин та/чи клопідогрель, в-блокатори, інгібітори АПФ,
нефракціонований гепарин або низькомолекулярні гепарини, нітрати, за
показаннями — наркотичні і ненаркотичні анальгетики, діуретики.
Комплексна клінічна характеристика хворих проводилася на основі вивчення скарг,
анамнезу та фізикального обстеження. Інструментальна діагностика здійснювалася
у стаціонарі та амбулаторно на базі Клінічного Об'єднання Швидкої Медичної
Допомоги міста Дніпропетровська та відділення функціональної діагностики
Дорожньої клінічної лікарні на ст. Дніпропетровськ. Первинний огляд,
інструментальне та лабораторне обстеження пацієнтів проводилися у перші 24
години від початку захворювання при надходженні до стаціонару. Повторне
інструментальне та лабораторне обстеження проводили через 21 день від початку
ГІМ. Плановий амбулаторний візит пацієнтів здійснювався через 3 місяці після
ГІМ.
Дизайн дослідження представлений на малюнку 2.1.
Гострий інфаркт міокарда Надходження 21 день 3 місяці
(перші 24 години від початку симптомів) до стаціонару лікування лікування
25 хворих,
які отримували
базисну терапію + Клінічне, інструментальне та
симвастатин + лабораторне обстеження:
фолієву кислоту,
віт. В12, віт.В6
25 хворих,
які отримували
базисну терапію + ЕКГ, ЕХОКГ з
фолієву кислоту, доплеркардіографією
віт. В12, віт.В6
30 хворих,
які отримували
базисну терапію + ліпідограма, імунограма,
симвастатин С-реактивний білок,
інтерлейкін-6,гомоцистеїн
30 хворих, гідроперекиси ліпідів
які отримували
базисну терапію
Мал. 2.1 Дизайн дослідження
За данимим електрокардіограми встановлювали локалізацію інфаркта міокарда.
Включалися пацієнти як з передньою, так і з нижньою локалізацією ІМ.
Розподіл хворих у залежності від локалізації ІМ представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих у залежності від локалізації інфаркту міокарда
Групи обстежених
Передній ІМ
Нижній ІМ
абс.
абс.
1-а (n=25)
12
48
13
52
2-а (n=25)
10
40
15
60
3-я (n=30)
16
53,3
14
46,7
4-а (n=30)
14
46
16
54
Всього (n=110)
52
47,3
58
52,7
Групи достовірно не відрізнялися за локалізацією ІМ у процентному відношенні.
Характеристика обстежених осіб у залежності від віку і статі представлена в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Характеристика хворих за статтю та віком
Ознаки
Всього
n=110
1-ша
n=25
2-га
n=25
3-тя
n=30
4-та
n=30
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
Стать
чоловіки
жінки
86
24
78,2
21,8
23
82
16
64
36
23
76,7
23,3
24
80
20
Вік
55-65
60
54,5
13
52
17
68
14
46,7
16
53,3
66-75
47
42,7
12
48
20
16
53,3
14
46,7
76 та старше
2,7
12
Як видно з таблиці 2.2, в усіх групах більшість складали чоловіки. Вік хворих
1-шої групи коливався від 57 до 71 років. Пересічний вік у цій групі склав
(62,9 ± 1,36) роки. Вікові коливання в 2-гій групі склали від 55 до 77 років.
Пересічний вік групи