РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
В умовах спеціалізованих кардіологічного і терапевтичного відділень Сумської
міської клінічної лікарні № 1 обстежено 151 хворого на ішемічну хворобу серця,
ускладнену хронічною серцевою недостатністю. За результатами
клініко-інструментального спостереження хворі були розподілені на 2 групи:
основна група та група зрівняння.
До основної групи ввійшло 115 пацієнтів з пароксизмальною та персистуючою
формами фібриляції передсердь при ІХС та ХСН. В залежності від проявів ІХС
основна група обстежених розподілена на 2 підгрупи:
І підгрупа – 61 хворий з нападами ФП при хронічних формах ішемічної хвороби
серця, ускладненої ХСН;
ІІ підгрупа – 54 особи з нападами ФП на тлі гострого коронарного синдрому.
Групу зрівняння склали 36 хворих на ІХС без порушень серцевого ритму, порівняні
за статтю, віком та тривалістю ІХС.
До контрольної групи ввійшло 20 практично здорових осіб, зіставлених за віком і
статтю.
Діагноз ішемічної хвороби серця встановлювали на підставі даних анамнезу,
загальноклінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження.
Верифікацію пароксизмальної та персистуючої форми фібриляції передсердь
проводили у відповідності до рекомендацій Робочої групи по порушенням серцевого
ритму Українського наукового товариства кардіологів (2003 р.).
Згідно класифікації, прийнятої на VI Конгресі кардіологів України (Київ, 2000
р.), стадію хронічної серцевої недостатності встановлювали за класифікацією
Стражеска-Василенка (1935 р.), функціональний клас – відповідно критеріям
Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA), визначення варіанта СН відбувалось за
критерієм величини фракції викиду лівого шлуночка, згідно якого при ФВ<45%
діагностували порушення систолічної функції.
Пацієнтів з ознаками активного запального процесу, онкологічними
захворюваннями, порушеннями імунного статусу та зі зниженою фракцією викиду
лівого шлуночка (менш 45%) в дослідження не включали.
Всім хворим проводилось додаткове інструментальне обстеження:
електрокардіографія, рентгенографія органів грудної клітини, ЕХО-кардіоскопія.
Лабораторні дослідження включали: клінічні аналізи крові та сечі, глюкоза
крові, вміст білків та білкових фракцій, холестерину крові (методом Ілька),
в-ліпопротеїнів, визначення ферментів АСТ, АЛТ, ЛДГ (методом Севела) (за
показами), білірубіну, креатинину, сечовини, показників електролітного обміну –
калію та натрію, концентрацію фібриногену та протромбіновий індекс.
В основній групі хворих було обстежено 115 пацієнтів – 66 (57,4%) чоловіків та
49 (42,6%) жінок середнім віком 62,9±1,5 років, які хворіли на ІХС протягом
8,15±1,63 років.
Анамнестична тривалість фібриляції передсердь обчислювалася з моменту перших
скарг на аритмічне серцебиття і складала, в середньому, у чоловіків – 7,6±2,6
років, у жінок – 5,2±3,1 роки.
У 21 (18,2%) хворого діагностували І стадію ХСН, у 79 (68,6%) пацієнтів – ІІ А
стадію, а у 15 (13,2%) обстежених виявляли ознаки ІІ Б стадії серцевої
недостатності. Згідно функціональних класів СН, хворі були розподілені таким
чином: ІІ ФК – 44 (38,2%) особи, ІІІ ФК – 63 (54,7%) особи, IV ФК - 8 (7,1%)
осіб. Отже, середній ФК в групі хворих з нападами ФП склав 2,7±0,05.
В підгрупу хворих із хронічними формами ІХС ввійшло 33 (54%) чоловіка та 28
(46%) жінок. Середній вік обстежених хворих в І підгрупі (чоловік та жінок)
складав 61,4±1,29 років, захворювання на ІХС у цих пацієнтів визначалось
протягом 7,9±1,8 років, аритмічним анамнез – 6,2±2,7 років
Стабільну стенокардію напруги діагностували за класифікацією Канадської
асоціації кардіологів (1976 рік), згідно якої ознаки стабільної стенокардії ІІ
функціонального класу спостерігалися у 6 (10%) хворих, а ІІІ ФК – у 17 (28,3%)
хворих. Дифузний кардіосклероз визначався у 48 (80%) пацієнтів, 12 (19%) хворих
в анамнезі перенесли інфаркт міокарду, один з них – давністю до року, у одного
хворого діагностовано хронічна аневризма серця.
Поєднання ІХС з гіпертонічною хворобою (ГХ) І стадії (згідно класифікації,
прийнятої на VI Конгресі кардіологів України, 2000 рік) спостерігалось у 2
(3,3%) пацієнтів, ІІ стадії - у 24 (40%) пацієнтів, ІІІ стадії – у 11 (18,3%)
обстежених. Симптоматичну артеріальну гіпертензію діагностували у 12 (20%)
хворих, у 2 (3,3%) – ізольовану систолічну артеріальну гіпертензію. Об’єктивні
ознаки гіпертензивного серця були виявлені в 42 (69%) випадках.
В загальній кількості пацієнтів з хронічними формами ІХС перша стадія хронічної
СН у 11 чоловіків та 7 жінок (29,5%), ІІ А стадія - у 21 чоловіка та 19 жінок
(65,5%), ознаки ІІ Б стадії - у 1 чоловіка та 2 жінок (5%), що представлено на
мал. 2.1.
Мал. 2.1. Розподілення хворих І підгрупи згідно стадій ХСН
За критеріями NYHA, другий ФК СН реєструвався у 23 чоловіків та 14 жінок
(60,6%), ФК ІІІ – у 9 чоловіків та 12 жінок (34,4%), а IV ФК – у 1 чоловіка та
2 жінок (5%), що відображено на мал. 2.2. Середній ФК СН в І підгрупі склав
2,47±0,06.
Мал. 2.2. Розподілення хворих І підгрупи згідно ФК ХСН за NYHA
Серед супутніх захворювань у пацієнтів І підгрупи визначали дисциркуляторну
енцефалопатію ІІ стадії – в 17 випадках (28,3%), церебросклероз ІІ стадії – в
14 (23,4%) випадках, цукровий діабет І та ІІ типів – відповідно у 2 (3,4%) і 3
(5%) пацієнтів, діабетичну ангіопатію, нефропатію з хронічною нирковою
недостатністю І ступеня – у 1 хворого (1,6%); сечокам’яну хворобу діагностовано
у 4 (6,5%) пацієнтів, тромбофлебіт вен нижніх кінцівок – у 5 (8,1%) обстежених
осіб. Епізоди тромбоемболій в анамнезі було виявлено у 6 (9,8%) хворих, серед
яких - ГПМК
- Киев+380960830922