РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ І ВИКОРИСТАНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Клінічна характеристика обстежених хворих
В якості контрольної групи були обстежені 32 практично здорових добровольця (18
жінок і 14 чоловіків) в віці від 35 до 64 років (в середньому 50,3±4,1 роки)
без ознак АГ та інших супутніх захворювань серцево-судинної системи або нирок.
Первинне обстеження було проведене 244 хворим на АГ різного ступеня тяжкості в
віці від 29 до 74 років. Всі пацієнти в умовах кардіологічного відділення
центральної міської клінічної лікарні після інформованого погодження проходили
стандартне загальноклінічне обстеження, що включало збирання анамнезу,
фізикальне обстеження, проведення лабораторних і інструментальних досліджень.
Самопочуття (скарги на головний біль, запаморочення, нудоту, біль в серці,
задишку, загальну слабкість, нездужання) оцінювали в балах: 0 – симптом
відсутній, 1 – виражений слабко, 2 – виражений помірно, 3 – виражений значно.
Для виключення ренопаренхиматозної або вазоренальної гіпертензії у пацієнтів
вивчали анамнез, проводили об’єктивне обстеження, оцінювали функціональний стан
нирок, що включав фільтраційну (проба Реберга) та концентраційну (проба
Зимницького) функцію, повторні аналізи сечі, ультразвукове дослідження нирок та
ниркових судин з метою визначення ниркового кровотоку і виявлення
структурно-функціональних змін.
Всім хворим, а також обстеженим контрольної групи проводили
електрокардіографічне, ехокардіографічне та доплерографічне дослідження з метою
оцінки структурно-функціонального стану міокарду; також проводили дослідження
очного дна з метою визначення ступеня ураження судин сітківки. Наявність і
ступінь гіпертрофії міокарда ЛШ, а також зміни судин очного дна послужили
критерієм встановлення стадії захворювання.
Серед факторів ризику прогресування АГ враховувалися паління, зловживання
алкоголем і надлишкове споживання кухонної солі та багатої на жири їжі. Паління
враховувалося при викурюванні не менше однієї сигарети за день. Пацієнти з
ожирінням і щоденним прийомом алкоголю не були включені в дослідження.
Наявність і ступінь ожиріння враховувалися за індексом Кетле:
Індекс Кетле = маса тіла, (кг)/зріст, (м2)
Первинне обстеження проводили після 3-денної перерви в терапії АГ. Хворі
одержували стандартну дієту №10 за М.І. Певзнером, за якою в організм протягом
доби надходить близько 90 ммоль натрію. Рекомендували помірне обмеження
споживання кухонної солі (не більше 5 г на добу) та нітритів і нітратів з їжею,
особливо впродовж тижня перед обстеженням.
Після первинного обстеження проведений аналіз результатів вивчення ниркового
кровотоку за даними доплерографії [42] в перерахунку на плазмотік дозволив
виявити коливання даного параметру в великому діапазоні. У обстежених
контрольної групи НК коливався від 800 до 1141 мл/(хвх1,73 м2) і складав в
середньому 935,3±29,9 мл/(хвх1,73 м2).
У обстежених 244 хворих на АГ показники НК були в межах від 381 до 950
мл/(хвх1,73 м2), в середньому – 713,6±27,4 мл/(хвх1,73 м2). У більшості
пацієнтів – 225 хворих (92,2 %) – НК був нижче середньої величини групи
контролю (381-905 мл/(хвх1,73 м2), а у 19 хворих (7,8 %) показники НК були
близькими до цієї величини або перевищували її (907-950 мл/(хвх1,73 м2), тому
їх не включили в дослідження. З 225 хворих у 149 пацієнтів (66,2 %) НК був
зниженим помірно та коливався в межах М±3у контрольної групи (від 574 до 905
мл/(хвх1,73 м2) – I група, а у 76 хворих (33,8 %) показники НК були значно
зниженими і виходили за межі М±3у контрольної групи (від 381 до 572 мл/(хвх1,73
м2) – II група.
Після виключення хворих, які з будь-яких обставин відмовилися від подальшого
спостереження, не мали змоги брати участі в дослідженні, вже до надходження в
стаціонар приймали комбіновану терапію або рівні АТ передбачали призначення
хворим комбінованої антигіпертензивної терапії, в II групі (основна група
спостереження) залишився 71 пацієнт в віці від 36 до 69 років, а в I групі
(група порівняння) методом рандомізації відібрали 75 хворих, які за віком,
статтю, тривалістю АГ та її важкістю були порівнянні з II групою.
Після формування груп спостереження 75 хворим I групи та 71 хворому II групи
призначали еналаприл (препарат „Берліприл”, фірми „Berlin Chemie,
Menarini-Group”, Німеччина) в добовій дозі 20-40 мг (в 2 прийоми). У 53 хворих
I групи та 50 хворих II групи монотерапія еналаприлом призвела до задовільного
антигіпертензивного ефекту вже через 10-12 днів перебування в стаціонарі. У
інших хворих обох груп АТ на тлі терапії еналаприлом майже не знизився, вони
потребували додаткового призначення інших антигіпертензивних препаратів та були
виключені з дослідження. На цьому етапі спостереження відмовилися від участі в
дослідженні ще 3 хворих I групи. Таким чином, для подальшого остаточного
аналізу залишилися по 50 хворих в обох групах, які продовжили приймати
еналаприл в тих самих дозах, дотримувалися всіх рекомендацій та проходили
обстеження.
Після 30-денного прийому еналаприлу 39 хворим I групи додатково призначали
метопролол (препарат „Корвітол”, фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group”,
Німеччина) в дозі 50-100 мг на добу (в 2 прийоми), а 50 хворим II групи –
небіволол (препарат „Небілет”, фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group”,
Німеччина) в дозі 5-10 мг на добу (в 1 прийом) терміном на 90 днів.
На першому етапі дослідження групу спостереження склали 100 хворих на ГХ II
стадії, 1, 2 та 3 ступенів (за класифікацією ВООЗ і Українського наукового
товариства кардіологів), 58 жінок і 42 чоловіки в віці від 38 до 65 років (в
середньому 52,3±2,4 роки
- Київ+380960830922