РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика клінічних спостережень.
Робота базується на результатах обстеження 122 хворих на гіпертонічну хворобу
(ГХ) у віці від 43 до 58 років (в середньому 53,2 ± 2,1 роки). Тривалість
захворювання 9,2 ± 1,2 роки. Усі хворі знаходилися на стаціонарному лікуванні
та обстеженні у кардіологічному відділенні Головного військового клінічного
госпіталю МО України у 2000-2003 роках.
Розподіл хворих на групи проводили залежно від наявності метаболічних порушень.
Групу хворих на ГХ, які не мали метаболічних порушень склали 60 пацієнтів (ГХ
без МС), групу хворих на ГХ, що мали порушення вуглеводного, ліпідного обмінів
та абдомінальне ожиріння (МС) склали 62 пацієнта (ГХ з МС). Більшість
обстежених склали чоловіки (115 хворих, 92%випадків), що було зумовлено
особливостями контингенту, який знаходився на лікуванні у даному закладі. До
контрольної групи увійшли 30 здорових осіб віком 43-58 років (в середньому 53,2
± 2,1 роки) без захворювань серцево-судинної системи та метаболічних порушень.
Умовою включення пацієнтів до контрольної групи та групи хворих на ГХ без МС
було відсутність ожиріння при індексі маси тіла не більше 25 кг/м2.
Для діагностики ГХ за класифікацією ВООЗ (1999) та Українського наукового
товариства кардіологів, (2000) [103], використовувався комплекс
клініко-інструментальних даних, який включав анамнез, скарги, дані фізикального
обстеження пацієнтів, а також електрокардіографію (122 хворих, 100% випадків),
рентгенографію органів грудної клітини (122 хворих, 100%), ЕхоКГ (122 хворих,
100% випадків).
При встановленні стадії ГХ користувалися класифікацією, прийнятою в Україні в
1992 році згідно до наказу МОЗ України № 206 та рекомендованою для подальшого
застосування згідно до наказу МОЗ України № 54 (2002). До дослідження включали
пацієнтів тільки з ІІ стадією ГХ .
Таблиця 2.1
Частота (%) ураження органів-мішеней у пацієнтів на гіпертонічну хворобу без
метаболічного синдрому та на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом
Ознаки
Пацієнти на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому
(n =60)
Пацієнти на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом
(n = 62)
Абс.
абс.
Гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕхоКГ
60
100,0
62
100,0
Зміни мікросудин сітківки
60
100,0
62
100,0
Мікроальбумінурія
6,6
10
6,2
Підвищення креатиніну
10
16,6
10
В таблиці 2.1 представлена частота ураження органів-мішеней у обстежених хворих
на ГХ без МС та на ГХ з МС. З наведених даних видно, що всі хворі на ГХ мали
ознаки гіпертензивного серця у вигляді гіпертрофії ЛШ ЕхоКГ (відповідно 60 та
62 пацієнти, 100% випадків).
Ураження артерій сітківки спостерігалося також у всіх обстежених обох груп.
Вони полягали у генералізованому чи фокальному звуженні артеріол, наявності
артріоло-венозних перехресть, величині відношення ширини артеріол до вен 1 : 3,
що відповідає ІІ ступеню змін очного дна за класифікацією
Кейса-Вегенера-Баркера (1979). Мікроальбумінурія виявлена у чотирьох пацієнтів
(6,6% випадків) на ГХ без МС та десяти пацієнтів (6,2% випадків) на ГХ з МС.
Підвищення креатиніну мало місце відповідно у десяти (16,6% випадків) та шести
(10% випадків) пацієнтів. Вірогідної різниці у частоті виявлення порушень
органів-мішеней у хворих на ГХ з МС та без такого виявлено не було.
Обстежені хворі обох груп мали супутню ІХС, у тому числі стенокардію напруги не
більше II функціонального класу 42 пацієнта (37,2% випадків) та 56 пацієнтів (
46,7%) ознаки серцевої недостатності не вище ІІ функціонального класу за
класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA).
Для визначення наявності стенокардії проводили велоергометрію, для встановлення
наявності та стадії серцевої недостатності використовували ознаки, закладені у
наказі МОЗ України № 54 (2002).
У дослідження не включалися хворі з анемією, хронічним бронхітом, гострим
коронарним синдромом, вадами мітрального та тристулкового клапанів, у тому
числі їх дегенеративними змінами склеротичного генезу, цукровим діабетом І та
ІІ типів, порушеннями ритму серця у вигляді миготіння або тріпотіння
передсердь, шлуночковими екстрасистоліями високих градацій (вище ІІ класу по B.
Lown), частими суправентрикулярними екстрасистолами на момент обстеження,
постінфарктним кардіосклерозом.
МС діагностували згідно критеріям ВООЗ (1998) [14,53] (табл.2.2). Наявність
інсулінорезистентності визначали за індексом HOMA - IR за формулою: інсулін
натщесерце (мкОд/мл) х глюкоза натщесерце (ммоль/л) / 22,5.
Таблиця 2.2
Критерії метаболічного синдрому ВООЗ, (1998)
Ознаки
Наявність синдрому діагностується
За наступних умов
Артеріальна гіпертензія
>160/90 мм рт ст.
Загальне ожиріння
Індекс маси тіла >30 кг/м2
Абдомінальне ожиріння
ОТ/ОБ > 0,90 для чоловіків
> 0,85 для жінок
Дисліпідемія
Тригліцериди >1,7 ммоль/л, або
ХС ЛПВЩ <0,9 ммоль/л для чоловіків; <1,0 ммоль/л для жінок
Порушення вуглеводного обміну
Цукровий діабет 2 типу, або
глюкоза натще <6,7 ммоль/л, або
постпрандіальна глікемія 7,8-11,1 ммоль/л
Мікро альбумінурія
20 мкг/хв.
Примітка: МС встановлюється при поєднанні 3- х та більше ознак
Згідно критеріям ВООЗ (1998), МС вважається верифікованим при наявності АГ та
ожиріння з індексованою масою тіла (ІМТ) більше ніж 30 кг/м2, рівня глюкози у
крові натщесерце менше 6,7 ммоль/л або в межах 7,8 ммоль/л - 11,1 ммоль/л після
навантаження глюкозою (постпрандіальна глікемія), гіпертригліцеридемії більше
ніж 1,7 ммоль/л.
У таблиці 2.3 представлено клініко-лабораторну характеристику пацієнтів з МС. З
даної таблиці видно, що всі 62 пацієнта (100% випадкі
- Київ+380960830922